Про «Томагавки» (Частина 2)

А тут усе виглядає як нервова і не дуже здорова метушня. Як завжди, Пєсков виражається кучеряво і так, щоб його промову кожен міг розуміти як завгодно. Іноді складається враження, що сам він розуміє свої промови як завгодно, інколи ж – зовсім як завгодно. Цього разу він так відповів на запитання Wall Street Journal про передачу Україні вказаних вище розвідданих таким чином:

«Сполучені Штати Америки передають Україні розвідувальні дані в постійному режимі, в режимі онлайн. Це не новація… Те, що обмін розвідданими йде, не обмін, а постачання, і задіяно всі інфраструктури НАТО і США для збору та передачі розвідданих українській стороні, це очевидно».

Ну, а на уточнення про те, що ці дані можуть передаватися для ракет «Томагавк», Пєсков відповів у такому ключі, що якщо таке станеться, то «ми відповімо відповідним чином». Знову ж таки, тут важко зрозуміти, що він мав на увазі, – нарешті розчешеться чи збриє вуса, але не виключено, що зробить одне й інше, щоб інкогніто виїхати до дочки в Париж, де вона має ПМП чи навіть громадянство.

Словом, саме у публічній сфері справа виглядає приблизно таким чином, а от у плані практичної реалізації передачі ракет «Томагавк» Україні є питання. Очевидно, що для запуску ракет такого класу потрібна штатна пускова установка Mk-41 певної модифікації. Також очевидно, що вона повинна бути змонтованою на мобільній платформі, бо стаціонарне розміщення протипоказано, адже туди полетить усе, що мають лапті. Ну, а сама ракета розроблялася для морського базування і запуску або з торпедних апаратів субмарин, або з вертикальних пускових установок Mk 41 VLS есмінців класу «Арлі Бьорк» або крейсерів класу «Тікондерога». Поточні ітерації цих кораблів мають по 96 і 128 таких установок відповідно.

Але очевидно, що ніхто не передасть ні есмінця, ні крейсера, а другий варіант базування – наземний, на автомобільному шасі – в американців є рідкістю, і дуже сумнівно, що вони готові передати нам наземну сухопутну платформу з того, що є на їхньому озброєнні. Інша справа, що пускові контейнери спочатку створювалися як універсальний засіб і в принципі повинні легко монтуватися як на військові вантажівки, так і на залізничні платформи. Наскільки це реально – взяти і змонтувати все це на те, що є у нас чи у європейських партнерів, – сказати складно, але станом на зараз і спираючись на відкриті дані, поки що це не надто реалістично.

Хоча це якраз саме той випадок, коли хотілося б помилятися. Ну, й на завершення: сама ракета «Томагавк» є однокласницею російських «Калібрів», але, на відміну від «Калібра», «Томагавк» має набагато вищу точність, а крім того, великий досвід бойового застосування цих ракет у різних військових конфліктах дозволив допиляти ракету до найвищих кондицій. Це – зрілий виріб, що має модульну платформу, і тому за час, поки ракета стоїть на озброєнні армії та флоту США, вона отримала масу модернізацій і практично має мало спільного з тими ракетами, які було випущено на зорі їх експлуатації.

У підсумку слід зазначити, що будь-яку зброю, яку отримують ЗСУ, можна вважати плюсом. Тим більше таким можна вважати далекобійну та потужну зброю з БЧ близько пів тонни. Та з огляду на те, хто зараз є господарем Білого дому і як складаються інші обставини, отримання «Томагавків» є сумнівним, але дуже бажаним варіантом. І у зв’язку з цим постає запитання про те, чому піднявся такий ажіотаж у нас? Адже якщо вірити зеленим паяцам, у нас, як «Мівіну», штампують крилаті ракети «Фламінго» з удвічі більшою БЧ і вдвічі чи навіть утричі більшою дальністю польоту. Їх же випускають по одній за день і вже мали наробити як мінімум кілька десятків. А скільки можуть дати «Томагавків»? Словом, питання, питання…