Автор перекладу: Світлана
Іноді складається враження, що нинішня влада США і влада у федерації здійснюють якийсь обмін досвідом і впроваджують його в себе з усією пролетарською ненавистю. Так, зараз усі спостерігають за тарифною епопеєю, якою Трумп із задоволенням руйнує давно сформовані ланцюжки постачань. Причому тут можна міркувати про те, стає все гірше чи краще, виходячи з того, з якої точки зору на це дивитися, і розуміння кінцевої мети заходу. Але в будь-якому випадку, є більше ніж достатньо підстав вважати, що процес іде не так, як це планувалося на початку.
Наприклад, просто зараз ці самі ланцюжки постачань, зламані Трумпом за останні кілька тижнів, починають вибудовуватися в інші, явно несподівані для Трумпа конфігурації, але вже в обхід США. Цей процес перебуває на початковій стадії, а тому важко оцінити, як це виглядатиме після того, як мине «основний порив шторму». Проте вже зараз можна стверджувати, що глобальний торговельний ландшафт незворотно зміниться, а для Штатів це все матиме довгострокові наслідки, незважаючи на те, як довго Трумп разом із Муском гратимуться штурвалом.
Між іншим, в адміністрацію Байдена зараз летить маса мокрих ганчірок з дуже різних приводів, і часто – заслужено, тільки тут є один нюанс. Його команда, крім усього іншого, мала завдання, незвичайне в доступній для огляду історії. Вона склеювала те, що за чотири роки встиг розбити і зруйнувати Трумп. Як відомо, вдалося далеко не все, але й варто погодитися, що перша каденція Трумпа все-таки не була настільки руйнівною, бо тоді в його оточенні були грамотні та сильні люди – міністри, держсекретар і так далі, які мінімізували збитки трумпових витівок у процесі їх здійснення. Тому й наслідки були не настільки глибокими.
Тепер цього немає в принципі, і дід розійшовся на всю котушку. Дещо схоже зовсім недавно демонстрував прутін. У його оточенні давно немає персон, які могли б утримати його від самої дикої дурниці та дикості, а тому він виробляє все, що йому заманеться. За цим критерієм трумп зараз зрівнявся з путіним і почав такі самі розваги. А ми наведемо приклад лише однієї з тих, із якими прутін увійде в історію, а саме – вбивство «Газпрому». Цей приклад цікавий не лише тим, як це відбувалося на самому початку, а й тим, як там намагаються розрулити цю ситуацію зараз.
Отже, наприкінці весни – на початку літа «Газпром» (прутін) оголосив своїм європейським контрагентам про те, що він «не желает боле быть дворянкой столбовою, а желает стать владычицей морскою…», точніше, не хоче отримувати оплату за газ в євро, як це передбачають тексти контрактів, а в рублях. Тут слід зауважити, що у прутіна була впевненість у тому, що європейці прогнуться, і для цього в нього були всі підстави. Адже більшість довгострокових контрактів у графі «валюта контракту» мала значення «долар США», але під тиском «Газпрому» валюту контрактів було змінено на євро. Усе це було закріплено у формі додаткових угод, бо зміна тексту контракту, а особливо щодо істотних умов, може відбуватися лише за згодою сторін контракту. Будь-які односторонні зміни не мають юридичних наслідків. Тобто прецедент було сформовано, і прутин очікував, що європейці так само погодяться на рубль замість євро, але ті не погодилися і повідомили «Газпром» про те, що не мають наміру змінювати цей пункт контракту.
У відповідь «Газпром» повідомив про те, що не прийматиме платежі в євро, що й було зроблено. Після того як оплату за контрактом було заблоковано, «Газпром» звинуватив споживачів у несплаті за газ і, пославшись на інший пункт контракту, зупинив його постачання. Таким чином саме прутін почав газову війну проти Європи. А для того щоб європейці не змогли швидко надолужити відсутні об’єми газу, «Газпром» заборонив підконтрольним європейським компаніям – операторам газосховищ – приймати будь-який інший газ, окрім свого. Що було далі – всі чудово пам’ятають, але сам цей розклад дуже схожий на те, що зараз Трумп виконує з митами.
Але повернімося до «Газпрому» станом на сьогодні, а точніше, до проміжних результатів тієї історичної газової війни, яку прутін просто на рівному місці почав проти Європи. При цьому ми спиратимемося виключно на дані російської преси, яка пише про те, що за підсумками 2024 року газова монополія отримала 1,076 трильйона рублів чистого збитку, як випливає зі звітності за російськими стандартами бухобліку (РСБО), опублікованої в понеділок. Середня швидкість, із якою «Газпром» втрачав гроші, досягла 20,6 млрд рублів за тиждень, 2,94 млрд рублів за день, або 122 млн рублів за годину.
Ідеться про результати головного офісу «Газпрому» та його основного газового бізнесу – саме вони розкриваються у звітності за РСБО, яка не враховує дочірні підприємства, у тому числі нафтовий бізнес, ЗПГ та енергоактиви, зазначає аналітик БКС Рональд Сміт. І ще трохи нудної статистики. У 2023 році «Газпром» уперше за чверть століття отримав чистий збиток за міжнародними стандартами (МСФЗ), тобто з урахуванням усіх дочірніх підприємств, а його розмір – 629 млрд рублів – став рекордним за весь час існування компанії. Експорт «Газпрому» зменшився до 69 млрд кубометрів – мінімуму з 1985 року, постачання в Європу – до 28 млрд кубів, або найнижчого рівня з кінця 1970-х.
Це при тому, що наприкінці нульових незмінний глава «Газпрому», коментуючи стрімке зростання капіталізації кампанії, обіцяв максимум за десять років вивести компанію на перше місце у світі зі значним відривом від конкурентів, а його капіталізація мала зрости до $1 трлн і вище. Ось що писали в РІА «Новості» про такі райдужні перспективи:
«Капіталізація «Газпрому» впродовж семи-восьми років досягне рівня 1 трильйон доларів, повідомляє агентство Франс Прес із посиланням на зроблену у вівторок заяву голови правління ВАТ «Газпром» Алєксея Міллєра під час Європейського ділового конгресу, що проходить у французькому Довілі. Міллєр вважає, що «Газпром» стане найбільшою у світі акціонерною компанією впродовж семи-восьми років, до цього часу капіталізація «Газпрому» досягне трильйона доларів проти теперішніх 360 мільярдів. Як ідеться у виступі, зараз «Газпром» є третьою за величиною компанією у світі за капіталізацією…»
Усе було так добре, що перспективи здавалися не те що безхмарними, а непорушними. А промови Міллєра просто розбиралися на цитати приблизно такого плану:
«Ринкова капіталізація «Газпрому» збільшилася в 46 разів, починаючи з 2000 року. Величина приросту видобутку газу в Росії за останні шість років – найвища у світі. «Газпром» з російської компанії з дочірніми підприємствами за кордоном перетворюється на глобальну корпорацію з російським корінням».
Ще раз: це вже не переповідання промов глави «Газпрому» журналістами, а його пряма мова.
Словом, минули ті часи, коли Міллєра приймали, як арабського шейха, в президентських або «Royal Mansion» люксах, з повним бронюванням або всього супердорогого готелю, або кількох поверхів, включаючи той самий люкс, який міг коштувати $100 тис. за одну ніч. А щодо капіталізації «Газпрому», то він вилетів із усіх списків, які ранжують світові компанії за їхнім рівнем. Ба більше, в один із моментів 2023 року російська преса повідомила про те, що капіталізація «Газпрому» просіла нижче за капіталізацію своєї дочірньої компанії «Газпром-нєфть».
Власне кажучи, подібні речі траплялися неодноразово, і гігантські компанії руйнувалися, не залишивши по собі жодного сліду. Але в цьому випадку цікаво те, що, попри такий крах, компанією продовжує керувати той самий пацієнт, який фонтанував прожектами про перше місце у світі і про трильйонну позначку капіталізації. Проте в такому випадку подібні діячі часто наважувалися накласти на себе з вікна багатоповерхової офісної будівлі або більш іншим способом, але тут – усе гаразд. Зростання триває, нехай і має негативний характер.
Справді, ніхто ж не засмучується через те, що субмарина занурюється під воду? Тим більше коли це величезна й потужна субмарина. І звісно, якщо вона має назву «Курськ». Просто потрібно щось правильно підкрутити, продмухати, надути, і все буде як треба. І тут ми знову стикаємося з тим, що між адміністрацією Трумпа та путінськими діячами таки відбувається обмін досвідом. Ми недарма навели приклад «Газпрому», бо, з одного боку, Трумп узяв на озброєння досвід путінських газових воєн, а з іншого – «Газпром» явно «перекозлив» прийоми Нейлона Муска в частині оптимізації персоналу та особового складу. Ось що про це щойно написала ворожа преса:
«Глава «Газпрому» Алєксей Міллєр схвалив план зі скорочення 1 500 робочих місць у центральному офісі компанії в Росії… Співробітникам запропонували підготувати персональні презентації, в яких вони повинні пояснити, чому їхня робота важлива і чому вони мають залишитися в компанії. Аналогічний метод раніше застосував Ілон Маск у США – він зажадав від американських держслужбовців прозвітувати про свою діяльність, погрожуючи звільненням у разі відсутності відповіді… Офіційного оголошення про звільнення в центральному офісі «Газпрому» поки не було, але співробітникам уже доручено детально описати свої посадові обов’язки. Це дозволить керівництву зіставити посади та виявити дублювання функцій. Одне з джерел відзначило, що процес оптимізації завершиться впродовж кількох тижнів. Загалом під скорочення потрапить близько 40% співробітників штаб-квартири компанії».
Тут слід зауважити, що співробітники центрального офісу «Газпрому» – це зовсім не те саме, що будь-який із пів мільйона співробітників компанії поза ним, десь на Ямалі чи в інших глухих місцях. Центральний офіс – це синекура, в яку просто так потрапити практично неможливо. Там суцільно – рідні та близькі різних бонз, коханці та коханки керівництва країни, володарі «золотих парашутів» зі спецслужби та особи, наближені до імператора, призначені туди на довольство, щоб їм було чим харчуватися. Астрономічні зарплати, фантастичні соцпакети, солодка іпотека та інше – все це входило до статусу співробітника центрального офісу, а тепер – он воно як. На завершення просто нагадаємо про те, що, звільняючи держчиновників, Муск визначив компенсацію $25 тис., а як буде в цьому випадку, поки невідомо.
Ну, і раз уже пішов обмін досвідом між цими двома конторами, то, напевно, «Новичок» та інші препарати для втихомирення незадоволених теж можуть з’явитися в переліку «досвіду». Принаймні, зараз стає все більше зрозуміло, що жодних стопів і габаритів у реформаторів немає і вони готові на будь-які обміни думками, досвідом та методами. А там все ж тільки починається.