Мінус «стабільність» (Частина 3)

При цьому з адміністрації путіна лунають пояснення такого плану, що всі ці заходи зумовлені воєнним часом і що в будь-якій воюючій країні відбуваються подібні речі, коли для військових потреб вилучаються ті чи інші активи. Кілька місяців тому один із діячів путінської адміністрації на пальцях пояснював, чому і як це працює. За його словами, військкомати можуть конфіскувати особистий транспорт громадян чи підприємств, якщо того вимагає військова необхідність. Те саме може відбуватися із заводами чи інфраструктурними об’єктами.

Загалом, виглядає це пафосно і хтось із лаптів, напевно, навіть сльозу змахнув, мовляв — не лише ми страждаємо, а й багаті. А з урахуванням того, що всі вилучені активи стають державними, то це й зовсім чудово настільки, що можна прийняти на борт додаткову дозу скломою. І все б добре, але міністр фінансів Силуанов розповів про те, що планує різко підвищити надходження до бюджету від приватизації активів.

І що ж це виходить, паралельно йдуть два процеси — вилучення активів у їхніх власників і тут же — приватизація? А більш докладно і навіть відверто про це розмірковує заступник Силуанова, Моїсеєв. Кілька місяців тому він дав інтерв’ю, у якому говориться таке:

«Мінфін РФ пропонує в рамках “великої приватизації” у 2026 році знизити частку держави в кількох великих компаніях, припускаючи поповнити скарбницю на суму в діапазоні від 100 млрд до 300 млрд рублів. Щоб реалізувати ці плани, підготовку треба розпочинати вже зараз, оскільки це тривалий процес».

Ось і виходить, що ті красиві слова про вилучення автомобілів у разі військової необхідності, тут не працюють абсолютно. Якщо вже й звертатися до такого прикладу, то виглядати це буде трохи інакше. Військкомат може вилучити автомобіль у будь-кого — умовного Іванова, але не для того, щоб на ньому щось возити для військових, а щоб продати його своєму куму за символічні гроші. При цьому кум сам вибирає, який саме автомобіль йому посміхається і сигналізує про це воєнкому. Саме так це все й відбувається.

Навіть ЗМІ курника пишуть про те, що «націоналізація», про яку так багато розповідають, виглядає якось дуже дивно. З одного боку, повним ходом йдуть суди і посадки власників великих активів, а з іншого — йде роздача цих активів «особам, наближеним до імператора». Очевидно, що такий стан речей вже викликав певні бродіння і про всяк випадок преса, нехай і без акцентів, все ж таки пише про це приблизно таке:

«Кілька націоналізованих компаній держава все ж таки продала. Минулого року “Рольф” за 35 млрд руб. купили структури Умара Кремльова, “Метафракс Кеміклс”, “Волзький оргсинтез” та ще кілька хімічних компаній за 36 млрд руб. придбала пов’язана з другом Володимира Путіна Аркадієм Ротенбергом компанія “Росхім”. Силуанов говорив, що Мінфін включив до плану продажів “Домодєдово” і сподівається встигнути укласти угоду до кінця року. Про бажання купити аеропорт заявив власник “Внуково” Віталій Ванцев».

Простіше кажучи, тут немає мови ані про націоналізацію, ані про приватизацію. Насправді йде переділ власності на користь близького до царя кола осіб. Не виключено, що в структурі нових власників цих підприємств з’являться представники родини путіна або тут взагалі йдеться про номінальних власників, а фактичним власником активів стає цар або його доньки. Загалом, путін зараз робить рівно те, що обіцяв припинити заради стабільності. Він уже зруйнував її фундамент.

Безумовно, тут було б наївно вважати, що ці ненаситні ігри царя призведуть до бунту товстосумів. Нічого подібного. Там усе згнило дощенту. Проте, можна не сумніватися в тому, що якщо, а точніше — коли, трапиться наступний «марш справедливості», на зразок того, що влаштував Пригожин, база підтримки буде значно ширшою, а події підуть у більш рішучому ключі, оскільки тут уже йтиметься не про якісь абстракції, а про цілком конкретні, причому — чималі активи, які путін віджав собі, всупереч клятвам. А такий марш може виникнути якраз від розуміння того, що критична маса незадоволених товстосумів уже набрана.