Уперше опубліковано: 05.04.2017
Авторка перекладу: Світлана
Замість передмови
У минулі часи мені доводилося робити прогнози розвитку ситуації в обмежених заходах, пов’язаних зі справами судовими. Ті, хто займався подібними речами, знають, про що йдеться. Без такого прогнозу неможливо було відпрацьовувати тактику і, відповідно – резервні варіанти, якщо прогноз неоднозначний. І ось чим глибше поринаєш у процес прогнозування, тим гостріше розумієш, що справа ця невдячна, бо в тебе ніколи не буде обсягу даних, який ти вважаєш достатнім або задовільним.
Можу уявити, як це виглядає у прогнозуванні великих процесів, коли більшу частину чорнової роботи робить обчислювальна техніка, а тепер ще – і штучний інтелект. Хоча останній – хитка штука, і якщо ціна питання велика, то будь-які підказки ШІ все одно бажано перевірити руками, щоб не вийшло такого:
Тому, розмірковуючи про якісь питання глобального масштабу, будувати прогнози можуть люди або дуже обізнані, або безмежно самовпевнені. Проте, формально не будучи прогнозом, поданий нижче текст все-таки виявився чимось подібним. У ньому містяться аргументи, які пояснюють важливі події, що відбуваються зараз, а точніше – їхнє підґрунтя та внутрішній механізм. І якщо забігати наперед, то з цього тексту випливає, що прутін не закінчить війну ніколи, доки він живий. Не буде жодних угод, нічого. Мало того, якщо навіть доведеться зупинити війну з Україною, йому просто необхідно починати війну ще з кимось. Він пройшов точку неповернення, яка була в його попередника, і тепер у нього банально немає вибору.
Словом, кожен може подивитися, як усе виглядало вісім років тому і як це відповідає не тільки набору, а й динаміці подій, що відбуваються зараз. Безумовно, все, що викладено нижче, – дискусійне, і якщо в когось є власні аргументи, не враховані тут, ми зробимо з них продовження теми.
***
Напевно, багато хто вже забув про такого історичного персонажа, як Борис Єльцин. За його життя та влади його ще називали «Цар Борис». Це було досить точне визначення, бо Єльцин підкорив усе досягненню верховної влади. Хоча навіть при тому, що його дочка акумулювала матеріальну вигоду від перебування батька на вершині влади, зараз його важко назвати здирником або грабіжником країни. Цей термін важко до нього приклеїти через те, що тоді не залишиться слова, яке може описати той тотальний грабіж, який влаштували путін та його пітерська команда. Насправді влада для Єльцина завжди була на першому місці, а вже можливість набити собі кишені – після цього, і, можливо, навіть не на другому місці. Власне, відцентрові процеси совка посилилися саме на тлі бажання Єльцина усунути Горбачова. На той момент його влаштовував розвал совка і схема, за якої у Горбачова просто не залишилося країни, якою він міг керувати. Саме так він здобув омріяну владу.
Трохи згодом він підтвердив пріоритет своєї особистої влади над усіма іншими інтересами, умовами та можливостями. Він без вагань розстріляв свій парламент у 1993 році, який поставив під сумнів його владу. В 1994 році він утопив у крові Чечню, щоб його вотчина не розвалилася за прикладом Республіки Ічкерія. Він пішов на пряму і майже не прикриту фальсифікацію президентських виборів 1996 року, щоб не втратити кермо влади. При цьому він убив основний інститут демократії, який так і не зміг відродитися після цього злочину. Зрештою, він передав престол спадкоємцю, зробивши контрольний постріл у голову демократії, що вже агонізувала. Тобто він прийняв новонароджену демократичну країну, а передав її у вигляді ще не до кінця оформленої диктатури.
Але постає запитання про те, чому владолюбний Єльцин, який задля здобуття влади та її утримання коїв будь-які злочини і не зупинявся ні перед якою кров’ю, добровільно віддав кермо? Основна версія – в нього було підірвано здоров’я. Цю маячню могли прийняти за чисту монету лише наївні люди. Якщо подивитися історію совка, плоть від плоті якого був Єльцин, то там встановилася традиція чіплятися за владу до скону. Майже ніхто не йшов із першого кабінету самостійно, а його виносили вперед ногами. Пара винятків в особі Хрущова та Горбачова пішли з Кремля аж ніяк не з власної волі. Якби вони мали можливість, вони правили б до повного маразму та фізичної смерті. Диктатор Зімбабве Мугабе – приклад цього. Тож ця версія не витримує об’єктивного дослідження. Також виглядає дивною і версія про те, що його з влади витиснули спецслужби. На той момент його особиста охорона стояла над законом і поза законом. Ніхто не міг тиснути на Єльцина і при цьому залишитися живим. Тобто він справді пішов з власної волі і залишив спадкоємця під гарантії особистої недоторканності та ліквідації всіх розслідувань про те, що нажито «непосильною працею».
(Далі буде)