Що приховує маска? (Частина 2)

Такий стан речей настільки увійшов у кров і плоть того, що заведено називати росією, що виявляється на різних рівнях і в різних ситуаціях. Ще раз повторимо: в самій диктатурі чи самодержавстві немає нічого нового і нічого дивного, якщо воно не маскується під щось інше. Зрозуміло, що констатація самого факту зміни форми державної влади буде свідчити про формальну й фактичну деградацію суспільства. Але якщо воно вже й так деградувало, то це має називатися як є. Це стане сигналом для населення країни, яке успішно деградує: якщо воно хоче цього, то тим більше нічого прикидатися чимось іншим і не вводити в оману себе та оточення. Крім того, закордонним партнерам буде зрозуміло, що вони мають справу з країною, її керівництвом та її населенням, які активно деградують.

У свою чергу, це допоможе обрати потрібну тональність із таким деградантом. Неправильно обрані інструменти впливу й тональність спілкування обов’язково вилізуть боком. Наприклад, уже зрозуміло, що росія як суб’єкт міжнародних відносин у своїй регресії вже пройшла ту точку, коли є розуміння важливості інституту нерозповсюдження ядерної та будь-якої іншої зброї масового знищення. З одного боку, агресією проти України вона показала, що прагнення без’ядерного статусу – небезпечна річ, а з іншого боку, вона всіляко намагається відвести жорсткий вплив на ті країни, які вже застосовують чи погрожують застосуванням зброї масового знищення.

Це лише на перший погляд може здатися, що дії росії позбавлені сенсу, коли вона ветує рішення щодо КНДР та Сирії. Насправді все стає на місце, якщо припустити, що керівництво рф вже деградувало нижче рівня розуміння цінності й важливості цього аспекту міжнародних відносин. Проте це саме те, що відбувається в росії. Там деградує все, і уявлення про наявний світовий порядок – у тому числі. Там уже мислять категоріями 18–19 століття, і таке мислення легко пояснює те, що зараз робить росія.

Але повернімося до того, що просто не заведено називати речі своїми іменами. Це вже увійшло в їхню ДНК із зайвою хромосомою. Достатньо навести кілька практичних прикладів, щоб зрозуміти, наскільки там усе погано.

Історія зі знаменитим автоматом Калашнікова вже стала притчею во язицех. Усій решті світу давно зрозуміло, що це розробка полоненого та вивезеного в совок збройового інженера Уго Шмайсера, трохи допилена модель його штурмової гвинтівки. Але ж ні, в рф уперто розповідають казки про те, що такий собі Калашніков, без освіти й досвіду роботи в галузі, який до цього не створив навіть самопалу, раптом пережив осяяння і створив автомат, до біса схожий на розробку Шмайсера, який працював із ним під одним дахом. Їх не чіпає не тільки те, що Калашніков до «АК» навіть ножа не випилив, а й те, що за все життя його більше жодного разу не відвідало натхнення і він так і не зробив більше нічого, крім знаменитого виробу часів Шмайсера. Тобто ні до, ні після цього чудового осяяння Калашніков більше ніколи і нічого не створив.

Здавалося б, у чому проблема? Американці прихопили собі німецьких фахівців не менше за совка. Деякі з них цілком плідно працювали на оборонку Штатів. Так, ракетна програма США зумовлювалася роботою трофейного фахівця Вернера фон Брауна, який був генеральним конструктором усіх військових важких ракет і ракет для виведення людини в космос і польоту на Місяць. Так, до цього він створив ракети Фау-1, Фау-2 і майже допилив Фау-3 для Рейху, але потім – працював на Штати і досяг набагато більших результатів. Але Штати не робили з цього таємниці і не приписали цих здобутків умовному Джону Доу, бо навіщо?

А в совку все інакше. У 1941 році совок почав клепати автомати ППШ, конструктора Шпагіна. Це сталося якраз через рік після закінчення Зимової війни з Фінляндією, коли, окрім жахливих втрат, совок отримав ще кілька екземплярів фінського автомата «Суомі», з якого Шпагін і «перекозлив» нову розробку. Зауважимо: у фінів цей автомат стояв на озброєнні з 1931 року, а на Шпагіна осяяння зійшло лише після війни з Фінляндією, як і на Калашнікова – з Німеччиною. Начебто немає сенсу вигадувати деякі дикі історії про власні розробки, так, мовляв, взяли за приклад трофейний автомат, адаптували його до свого виробництва і почали випускати. Ні! Шпагін його розробив, і все.

Або ось із атомною бомбою. Насправді її створила група німецьких учених, а приписали все товаришу Курчатову. Тобто коли йшла війна і коли конче потрібно було мати потужну зброю, про Курчатова навіть ніхто й не чув, а коли з Німеччини притягли групу німецьких спеців – бах, і осяяння! Курчатов створив бомбу! Те ж саме і з ракетами Сергія Корольова.

При цьому ніхто не скасовує заслуг Курчатова і Корольова в допилюванні німецької спадщини, але ж насправді все це було зліплено руками німців, які мають свої власні імена! Але нічого подібного: совкам вливають у вуха маячню про «геніальних конструкторів».

У всьому цьому не зрозуміло одне: навіщо? Навіщо вигадувати фейкову історію, фейкових геніїв та все інше, перетворюючи країну на один величезний, безглуздий і ганебний фейк?! Назвіть усе своїми іменами, і життя стане простішим і легшим, але тоді доведеться прощатися з зайвою хромосомою, цілим бараком геніїв та іншими скрєпами.

Втім, усе це добре помітно збоку, і кожен може зробити висновок про те, як не треба чинити. Росіяни довели, що з будь-якої доброї справи, корисної речі чи з п’яти трильйонів доларів після застосування їхніх методів завжди вийде фекальний півень з автоматом Калашнікова на шиї. Вова саме це зараз демонструє краще, ніж будь-хто в історії. Не будь як Вова!