Розгинаючи головну скрєпу (Частина 3)

Власне кажучи, цар, у сенсі – самодержець або, як у знаменитому мультику – «анпіратор», з’явився на московії тільки після 1700 року, та й то – поступово. Спочатку була відмова від виплати данини і вихід з-під протекторату кримського хана, що й зумовило початок цілої низки воєн. Потім було формальне заснування саме незалежної держави з новою назвою – росія. Це сталося тільки в 1721 році, і тільки 5 лютого 1722 року Петро видав указ «Про наслідування престолу». Тобто лише того року московія стала самодостатнім царством із престолонаслідуванням, а не зовнішнім призначенням князя та віцекороля. Тим самим Петро відсік минуле у назвах, формах і символах, яке гнітило суцільним рабством і ганьбою. Він вирішив дати можливість перезапустити країну з чистого аркуша. Але внутрішня сутність царства так і залишилася рабською. А раз так, то в пошані були ті правителі, які не боялися публічно лити кров.

Набагато пізніше, після падіння царського режиму, ця земля отримала нову можливість почати з чистого аркуша. Новий вождь – Ленін – знову змінив назву, символи та форми влади, але суть рабської країни він навіть не думав міняти. Раби потрібні були і новій владі, причому ще більшою мірою.

Так от, добрий дідусь Ленін став ідолом кількох поколінь і досі у вигляді тараньки лежить у центрі москви. Користуючись уже поміченими закономірностями, можемо припустити, що він любив покропити червоненьким і не особливо обтяжував себе зразковою поведінкою. Через те що про цього персонажа залишилося набагато більше документальних свідчень, то можна міркувати більш предметно.

Російські архіви зберігають безліч документів, які залишилися після смерті «вождя» у вигляді рукописів документів і просто записок, що характеризують його певним чином. Виявляється, Володимир Ілліч не був любителем особисто брати участь у стратах та інших екзекуціях, але причиною того було не чистоплюйство, а масштаб заходів. Він просто не задовольнявся смертю якоїсь окремої людини. Йому потрібні були масові акції, із сотнями й тисячами страчених. І тут він показував просто неймовірну продуктивність. Він був таким собі лисим генератором терору, яким накривала країну його партія вбивць і катів.

От що міг би побажати своїм підлеглим будь-який керівник більшовиків, дізнавшись про опір місцевих жителів радянізації? Нам цікаво, чи є в місті Баку, нинішній Азербайджан, бодай один пам’ятник Леніну? Якщо є, то вони повинні знати, що на зведенні про заворушення в Баку Ленін поставив резолюцію «Спалити Баку повністю». Ось так – повністю. Це означає – разом із населенням. Щоб у цьому не виникало сумнівів, слід розуміти, що Ленін ще ж давав і конкретні інструкції. Наприклад, він наполягав на тому, що при бойових діях червоноармійцям слід брати в заручники місцеве населення, жінок і дітей та під їхнім прикриттям – рухатися вперед. Правда ж, це майже те саме, що робить громадянин путін?

Або ось, наприклад, між більшовиками (червоними) та білими (монархістами тощо) був прошарок зелених. Це або анархісти, або просто місцеві авторитети, які змогли об’єднати однодумців, узяти під контроль якусь територію та не йти під прапори великих протиборчих сил. Через те що вони трималися за свою землю та діяли в інтересах місцевого населення, то боротися з ними було дуже важко. Ілліч знайшов вирішення й цієї проблеми. Він рекомендував проводити розправи над місцевим населенням під виглядом «зелених». При цьому він розумів, що це справа брудна, а тому вперше було засновано премії по 100 рублів за кожен правильно влаштований акт страти. Він так і писав: паліть, вішайте, ми потім на них (зелених) звалимо.

Зараз це видається просто методичкою для ЗС рф. Вони роблять ті ж самі речі, які заповідав Ілліч. На багатьох документах, що описують певні пригоди, є резолюції Леніна типу: «Я пропоную призначити слідство і розстріляти винних у ротозєйстві». Звідси черпав натхнення і Сталін, тому що, перебуваючи у військовому відрядженні, Сталін втратив зв’язок з вини якогось телефоніста. Коли зв’язок було відновлено, Ілліч наполегливо рекомендував Сталіну: «Пригрозіть розстрілом тому нехлюю, який, завідуючи зв’язком, не вміє дати Вам хорошого підсилювача і досягти повної справності телефонного зв’язку зі мною». До речі, Володимир Ілліч задавав тональність і голові ВЧК Дзержинському. У посланні від 1 травня 1919 року № 13666/2 Ленін прямо вказує: «…необхідно якнайшвидше покінчити з попами та релігією. Попів належить заарештовувати як контрреволюціонерів і саботажників, розстрілювати нещадно та повсюдно. І якнайбільше. Церкви підлягають закриттю. Приміщення храмів опечатувати і перетворювати на склади».

Ті, хто мав змогу постійно спостерігати Леніна зблизька, вказували на дуже яскраві зміни його поведінки. Він міг тижнями взагалі нічого не робити і ходити, як зомбі, іноді впадаючи в плаксивість, а потім – цілодобово та безперервно писав, дзвонив, вимагав і погрожував. Ближче до смерті він все частіше впадав у нестямний стан, після чого його накривали напади агресії. Тож добрий дідусь відправив на корм черв’якам набагато більше народу, ніж його попередники, разом узяті.

А за Леніним прийшов Сталін, який привів Жукова, і разом вони побили рекорд, що давав сукупний показник жертв від Невського до Леніна. Те, що це були патологічні садисти, – не потребує доказів. Про це свідчить кількість жертв.

І ось, підбиваючи підсумок того, що викладено вище, можна зробити несподіваний висновок. Серед легендарних особистостей, які формують основу історії «русского міра», немає ані масштабних мислителів, ані полководців, ані тих, хто зробив зі свого народу вільних та гордих людей. Ба більше, більшість епохальних подій, пов’язаних із цими персонажами, виявилася повною вигадкою і маячнею. Зате всі ці люди – з помітно порушеною психікою, що штовхає їх на масштабні вбивства.

Це означає, що звихнуті м’ясники становлять основну суть того, що ми зараз називаємо росією. Схоже на те, що це судження абсолютно правильне, бо якщо його взяти за основу росії, то все, що вона робила раніше і робить зараз, виглядає логічно і послідовно. Шиза і жага вбивства – суть рф.