Що і чому? (Частина 2)

Буквально вчора довелося послухати розповідь Давида Шарпа про те, як минулого року армія оборони Ізраїлю, силами своїх спеціальних підрозділів, зокрема «Шальдак», провела операцію зі знищення підземного заводу з виробництва ракет і компонентів до них у скельному комплексі Сирії. У ті часи там ще правив Асад. Саму історію немає сенсу переказувати, але автор докладно описував склад бойової групи, яка взяла участь в операції. Зокрема, він розповів про те, що один із шести вертольотів представляв собою мобільний госпіталь.

Це було передбачено для того, що якщо хтось під час операції отримає поранення, то після закінчення операції треба буде закласти ще півтори години для повернення на базу. Весь цей час поранений або поранені повинні отримувати максимально можливу медичну допомогу. Тобто, поранені мають повернутися на базу в такому стані, щоб уже медики госпіталю змогли підхопити його в стабільному стані та надати повний комплекс медичної допомоги із використанням  усього необхідного  обладнання

І ось ГУР публікує діалог з радіоперехоплення, без зазначення ділянки фронту, де розвивалися події. Діалог короткий, він на тлі викладеного вище — вичерпний:

«-Мне п**дец ― оторвало правую ногу”, ― застогнав у рацію.

-Ты себе помощь оказал, б..я? Кровотечение остановлено?”, ― поцікавився в окупанта його ватажок.

-А смысл останавливать, если меня не эвакуируют, а?!” ― натужно і риторично відказав московит».

Коли всю цю дику масу називають гарматним м’ясом, то тут немає згущення фарб. Усе так і є. Окупанту, що стікає кров’ю, вже не до церемоній і він говорить усе як є. А є тут ось що. Він точно знає, що евакуації не буде, оскільки вона просто не передбачена і тому просто стікає кров’ю. А це означає, що на штурм він ішов з чітким розумінням, що з великою часткою ймовірності, він буде вбитий, а якщо поранений, то швидше за все, це буде рівносильно смерті, якщо він не зможе самостійно вийти в тил. Ніякої евакуації і відповідно — медичної допомоги там немає і навіть не передбачено від початку.

Але він погодився на ці умови, щоб заробити грошей саме таким чином. Тобто, він сам погодився на роль гарматного м’яса. За 3,5 роки війни в їхньому тилу точно знають усе це, але тим не менш, вважають, що так заробляти гроші — нормальний хід подій. Просто так влаштована їхня армія і іншого там не буде в принципі. Тому ти або йдеш у неї на посаду м’ясного кубика, або не йдеш. Легкі гроші підморгують, але як виявляється, і підморгнути вони можуть не так, як передбачалося.

Наступне перехоплення ГУР було у вигляді монологу, де мадам не знає, куди стукати, оскільки вона явно упустила «гробові» і заробіток чоловіка. Вона розповідає про те, що її чоловік, у складі групи з 5 організмів, пішов на штурм і всі вони вийшли з чату. Скоріш за все, вона вже приготувалася святкувати отримання «гробових» і зарплати чоловіка, яку вона не могла отримати, поки він був живий, але його оголосили зниклим безвісти, а гроші з його рахунку — були списані. Мабуть, таке трапилося з усіма п’ятьма організмами. Але ось чоловік зателефонував їй і сказав, що вижив тільки він, а решта загинули. Він — поранений і побитий, але живий. А гроші ж уже списали і в нього, і в тих, хто не вижив, зручно записавши їх у зниклі безвісти, тому і він — гарантовано зникне безвісти. Ось такі заробітки.

Загалом, — таке прийшло на цю землю. І відповідаючи на головне питання, можна сказати однозначно: так, ця армія — всіх червоніша. У неї не те що по лікоть руки в крові, а вона повністю в ній. Причому, вона готова вбивати своїх без жодної рефлексії і з будь-якого приводу.