Уперше опубліковано: 23.11.2016

Авторка перекладу: Світлана

Маленька передмова

З моменту написання тексту минуло дев’ять років, і…

Їдуть два ковбої прерією. Тут повз них проноситься з криками і стріляниною дивний тип.

– Семе, хто ця людина?

– О, Семе. Це – Невловимий Джо!

– Невже його ніхто не може спіймати?

– Ні. Просто він нікому не потрібен.

Старовинний анекдот

Упродовж останніх років з десяти з росії дедалі потужніше лунають твердження про її споконвічність та унікальність і про те, що вона впевнено крокує власним шляхом. Про її власний шлях сперечатися не будемо. Вона самостійно крокує туди, куди зазвичай посилають у словесних баталіях, але вона рухається за цією адресою без підказок. При цьому там стверджують, що рух у відомому напрямку відбувається спільно з процесом вставання з колін. Що характерно, ця формула замовчує момент та обставини, за яких усі росіяни прибрали колінно-ліктьову позу.

Проте унікальність там є. Причому вона присутня як у самому статусі держави, так і в тому, що і як вона робить упродовж століть. Щодо статусу, то росія є єдиною країною у світі, яка ніколи не розглядалася всерйоз як об’єкт нападу чи загарбання. Справді, за свої 300 років самостійності на неї ніхто не нападав з метою повністю захопити і знищити державність як таку. Просто цей глухий кут не становив жодних інтересів ні щодо матеріальних благ, ні з погляду транспортних комунікацій. Суворий клімат і злиденний, ледачий народ робили цю землю абсолютно не потрібною для загарбання.

Два великі вторгнення мали інші цілі, відмінні від згаданих вище. Наполеон вторгся з метою покласти край постійним нападам росії на Францію та примусити її укласти міцний і тривалий мир. А Гітлер мав намір знищити комунізм, який наробив багато лиха в Німеччині, прийшовши з комуністичної росії. Хоча був і меркантильний інтерес, але не в росії, а в Азербайджані: Гітлеру була потрібна нафта, і він хотів вийти до нафтових промислів Баку та Персії.

Більше нікому й ніколи на думку не спадало залізти в це згубне місце. Причому обидві згадані вище інтервенції стали можливі лише після того, як росія доклала максимум зусиль для розпалювання війни. Тобто вона нарвалася на те, що сама ж і затіяла. Якби вона не здійснила трьох походів на Францію і не готувала нападу на Німеччину, вона не отримала б цих воєн взагалі. Сиділа б собі тихо і робила свої звичні речі, то й не мала б проблем.

Справа в тому, що росія ніколи не мала чогось такого, чим уже забезпечила свою країну вщерть і через це була змушена шукати нові ринки збуту. Ба більше, постійна відсутність сучасних виробництв не вимагала йти війною на сусідів по ключові ресурси, а якщо так, то й боротьба за комунікації не була необхідною.

Простий приклад. Усім відомо, що Петро І «прорубав вікно у Європу», яке, до речі, путін посилено намагається законопатити. Це означає, що він розпочав війни за вихід до Балтійського моря на півночі та до Чорного – на півдні. Зауважимо, що ці війни йшли на межі виснаження ресурсів і були дуже ризикованим заходом. Але ось вийшли до морів. Що далі? Торгівля досить бадьоро йшла і раніше, і якогось особливого її сплеску не сталося. Експорт яких таких товарів вимагав обов’язково кораблів та виходу в море? Об’єктивно в цьому не було жодної потреби, крім «отсель грозить мы будем шведу». Жодних реальних передумов для воєн просто не існувало. У послідовників Петра виникла інша ідея, яка так і не втілилася і яку зараз знову виношують у москві, – захоплення чорноморських проток. Гаразд, захопили їх наприкінці 18 століття, коли ця ідея була свіжа та приваблива. Що далі? Вони допоможуть бадьоріше торгувати? А до цього що заважало торгівлі, і потім, чим торгувати?

Ще років за тисячу до Петра Русь досить активно торгувала з близькими й далекими сусідами, і їй не потрібно було захоплювати протоки. Мало того, у 15 столітті, тверський купець Афанасій Нікітін без проблем відвідував з торговельними місіями багато країн. Йому не потрібні були ні протоки, ні вікна. Він просто торгував.

Тобто основною метою всіх російських воєн була не економічна доцільність, а військові мотиви. Грубо кажучи, намагаючись захопити якісь комунікації, вона прагнула створити проблеми для транспортних потоків, і продемонструвавши їх, – обкласти даниною купців. Причому на відміну від Англії, яка цими діями створювала проблеми конкурентам своєї промисловості, росія просто хотіла отримувати дохід не з виробництва, а з обдирання тих, хто міг виготовити, довезти і продати. Цей державний рекет і став суттю нової держави.

(Далі буде)

Один коментар до “Помісь рекетира і провокатора (Частина 1)”
  1. Можливо тому Китай і не поспішає захоплювати кацапів, а методично вилучає ресурси нафту, газ, ліс та воду з Байкала. Закінчаться ресурси і кацапи або асимілюються, або здохнуть, бо просто так годувати збіговисько херових та лінивих недоносків можуть лише канібали,на предмет внутрішнього споживання.

Коментарі закриті.