Ще раз зауважимо, що відстала росія з її важким кліматом та недоброзичливим народом була просто нікому не потрібна, щоб її загарбувати. Тобто вона мала, та й зараз поки що має, унікальну властивість – природну безпеку.
Численні війни, які вела росія, ніколи не були оборонними. Точніше, за фактом вони могли стати такими, але лише тому, що суперник виявився розумнішим, талановитішим чи спритнішим і давав бій уже на території росії. Це означає, що росія засобами війни намагалася досягти якихось цілей. Дуже дивною метою є загарбання нових територій. Така мета може бути виправданою для густонаселеної країни, яка має зовсім невелику площу. Тут можна говорити про нестачу життєвого простору, і це справді може стати такою метою. Але росія має величезну площу з низькою щільністю заселення. За великим рахунком, упорядкування цієї величезної території – завдання на віки. Захоплювати нові землі, не давши ладу тим, що є, – виглядає більш ніж дивно. Про якісь серйозні економічні передумови воєн мови теж немає. У результаті виходить унікальна та не дуже логічна річ. Країна постійно готується до війни і, власне, воює, при тому що на неї ніхто не нападає, та й особливого профіту від воєн вона теж не має.
Причому якби сказати, що потребу воювати забито глибоко в гени, то тут цього сказати не можна. Всі більш-менш великі війни росія неминуче програвала, а дрібні перемоги були вже зовсім над противниками не своєї вагової категорії, та й ціною, яку навряд чи ще хтось готовий був платити. Але нащадкам вбивалася в голову думка про «великі перемоги». Взяти хоча б Наполеонівські війни. Міфотворчість настільки спотворила суть цих подій, що твердження про перемогу росії над Наполеоном стали вже аксіомою. Коротко це виглядає так, що Наполеон напав на росію, російська армія розбила французьку, і Наполеону нічого не залишалося, як здатися. Це показовий міф, бо в ньому все, від початку до кінця, – брехня. Вторгнення Наполеона в росію відбулося у відповідь на три невдалі походи росії до Франції. До речі, в цих походах зазнали фіаско громадяни Суворов, Кутузов та інші знамениті російські полководці. До кінця Наполеонівської епопеї російська армія не здобула перемоги в жодній хоч трохи значній битві, а всі генеральні битви програла начисто. І що найприкріше, у вирішальній битві під Ватерлоо, де Наполеон зазнав остаточної поразки від союзників, російських військ не було зовсім. Тобто формально навіть частку перемоги над Наполеоном росіянам узяти просто нізвідки. Проте – переможці.
І чим далі, тим абсурд «воєнних перемог» ставав більшим і нестерпнішим. Знамениту Кримську війну теж проголосили перемогою. Це при тому, що безтямний флотоводець Нахімов своїми руками, без бою, втопив свій флот у бухті Севастополя, а матросів списав у піхоту. Та й результат війни – повна демілітаризація російської частини Чорноморського узбережжя – теж слабко співвідноситься з перемогою.
Першу світову росія ганебно програла, хоча була її ініціатором. Вона не просто програла, а зрадила союзників і розвалила саму себе, віддавшись на наругу комуністичним стерв’ятникам. Другу світову росія розв’язала разом із Німеччиною, і від загибелі її врятували ті союзники, яких вона зрадила в Першу світову.
Уся ця «краса» подається не інакше як «славне минуле», яким слід пишатися. Але якщо порахувати кількість убитого на війнах народу і спробувати знайти те, заради чого все це робилося, виявиться досить знайома ще з першої частини картина.
Росія завжди пленталася у хвості розвинених країн, і єдине, що їх цікавило в росії, – сировина. Хоча без російського лісу, хутра та іншого можна було легко обходитися, привозячи все з інших місць. Жодної ексклюзивної продукції росія просто не могла виробляти. Тому пов’язані з торгівлею інтереси не могли призвести до воєн. Але тут напрошується аналогія з Ордою, яка теж нічого не робила, але швидко пересувалася і непогано воювала. Вона просто обкладала даниною тих, хто був прив’язаний до місця свого проживання та виробляв товари. Щоправда, тут Орда дотримувалася джентльменських правил і, отримуючи обумовлену частину данини, не лізла у внутрішні справи територій.
Росія пригадала своє коріння і всю свою енергію направила на те саме. Ішлося про загарбання земель, на яких люди могли щось робити власними руками або втілювати в реальність власні оригінальні думки. Але, на відміну від Орди, вони намагалися відібрати все і не просто влазили у внутрішні справи поневолених народів, а жорстко їх асимілювали. По суті, вони виявилися гіршими за Орду. Ті, хто стикався з росією, добре знають цю властивість. До речі, це знають і ті, хто оплачував російські військові кампанії проти невгодних конкурентів. Ті ж війни з Наполеоном оплачували англійці, які душили конкурента, що почав зростати.
(Далі буде)