Коли Західний фронт почав свій наступ і набрав досить високий темп, на початку серпня вже стало очевидно, що комунікації розтягнуто і без перекидання підкріплення фланги стають вразливими. Через те що Південно-Західний фронт ув’язнув у позиційних боях, керівництво РСЧА ухвалило рішення про перекидання з Південно-Західного на Західний фронт частини ударних сил, у тому числі 1-у кінну армію Семена Будьонного.
Совкова історія оминає увагою саме цей епізод, але згадані вище сили так і не було перекинуто на виділене їм місце, а саме туди спрямувала свої зусилля перша ударна група польського війська під командуванням самого маршала Пілсудського. Проваливши фланг у напрямку Мозиря, Пілсудський вийшов у тил Західного фронту і завдав нищівної поразки його військам. Це було настільки епічно, що десятки тисяч червоноармійців опинилися в полоні, близько 50 тисяч – знищено, а угруповання Західного фронту (близько 40 тисяч осіб), яке просунулося найбільш далеко, було змушене драпати на територію Східної Пруссії, звідки було інтерновано в совок. Тобто масштаби катастрофи були настільки вражаючими, що жоден Халхин-Гол там поряд не валявся.
Пікантність ситуації полягає в тому, що основну провину за поразку було покладено на командувача фронту Михайла Тухачевського та головкома РСЧА Сергія Каменєва. Знайомі прізвища, чи не так? І той, і інший зникли в катівнях НКВС, коли влада Сталіна вже вагомо зміцнилася. А знищили їх за те, що вони чудово знали справжніх винуватців такого катастрофічного становища. Шифрування Каменєва про перекидання військ Тухачевському було проігноровано, а не десь загубилося. Крім командувача Південно-Західного фронту Єгорова, виконання директив центру контролював відповідний комісар, або, як він іменувався інакше, – член реввоєнради. Прізвище цієї людини було Сталін. Невиконання директиви повністю лежить на його совісті, бо в його повноваженнях було поставити Єгорова до стінки, якби той ігнорував шифрування командувача.
Тобто справжнім винуватцем цієї оглушливої поразки був майбутній генералісимус і великий полководець – Сталін Йосип Віссаріонович, якого, за ідеєю, варто було б повісити на осиковій гілляці, але справу зам’яли. Зам’яв її тодішній «міністр оборони» Троцький, а Тухачевський і Каменєв – покрили цю ганьбу. Леніну доповіли про те, що в Польщі ще надто сильні буржуазні настрої і пролетаріат не готовий до роздмухування пожежі світової революції. На тому справа й закінчилася, але ціле коло осіб достовірно знало про те, до чого призвело особисте рішення Сталіна. Вони сподівалися, що тепер Коба в їхніх руках і вони можуть його використовувати там, куди його буде призначено. В результаті спроба тиску на Сталіна з використанням компромату звела всіх їх у могилу. Причому це сталося набагато раніше, ніж вони могли припустити, і тим більше – в несподіваний для них спосіб.
Тож, як не крути, а Сталін від слова «Польща» по черзі то лютував, то мовчки мочився в галіфе, не виймаючи з рота люльки, набитої тютюном папірос «Герцеговина флор». Тому в нього навіть думки не було влазити в Польщу самостійно. Ба більше, є думка, що, маючи власний гіркий досвід, Сталін припускав, що Німеччина надовго там загрузне або навіть змушена буде відступити. Тільки 17 вересня, коли ситуація для Польщі стала майже безнадійною і коли основні сили польського війська було розбито, – тільки тоді Сталін віддав наказ про введення військ у Польщу.
Але, крім Польщі, Сталін шикарно підставив і свого нового-старого союзника – Німеччину, яка вже встигла отримати оголошення війни від Великої Британії та Франції. Цей маневр дозволив СРСР обійтися без отримання виклику від французів та англійців, хоча його дії були ідентичні німецьким. СРСР увійшов не з гуманітарною місією, а як загарбник, окупант.
Тож за підлістю події 17 вересня 1939 року мають безпрецедентний розмах і такі самі наслідки. Вірний послідовник духу та справи совка, путін зараз робить приблизно те саме. Вчора на зустрічі делегацій країн СНД на звинувачення української сторони він особисто відповів у тому самому стилі, який було продемонстровано при анексії половини Польщі. Він заявив буквально таке:
«Росія нічого не анексувала. Все, що сталося з Кримом, – результат протиправних дій певних політичних сил на Україні, які довели справу до державного перевороту. Крим приєднався до росії внаслідок волевиявлення людей, які мешкають на цій території».
Ми не будемо вкотре наводити приклад тієї ж Чечні, яка двічі голосувала за вихід із рф. А потім – за створення незалежної держави Ічкерія. Це – марно, бо лежить у сфері здорового глузду та логіки, які в москві давно втрачено. Натомість наведемо частину тексту ноти, врученої послу Польщі в СРСР Гржибовському вранці 17 вересня 1939 року, який згодом було опубліковано в радянських ЗМІ:
«Польсько-німецька війна виявила внутрішню неспроможність Польської держави. ‹…› Варшава, як столиця Польщі, не існує більше. Польський уряд розпався і не виявляє ознак життя. Це означає, що Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Тим самим було припинили свою дію договори, укладені між СРСР і Польщею. Надана сама собі і залишена без керівництва, Польща перетворилася на зручне поле для будь-яких випадковостей та несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР. Тому, будучи досі нейтральним, Радянський уряд не може байдуже ставитися до цих фактів ‹…›. Радянський уряд не може також байдуже ставитися до того, щоб єдинокровні українці та білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними.
З огляду на таку ситуацію, Радянський уряд віддав розпорядження Головному командуванню Червоної Армії дати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України та Західної Білорусії».
Зауважимо, текст ноти вивірявся і перевірявся, а тому вийшов довшим та ємнішим. Якщо ж когось, знайомого з цим текстом, без підготовки змусити його повторити, то вийде точнісінько та сама промова, яку виголосив путін у Бішкеку. З цього слід зробити відповідні висновки, головний із них такий. Путін і рф діятимуть тими самими методами, що й совок, прикриваючи свої дії ідентичною совковою риторикою. Але головне в тому, що путін навіть послідовність дій звіряє з першоджерелом. Знаючи те, що сприяло совку і що йому заважало, можна легко обрати правильний інструмент для ліквідації цієї загрози.
І останнє. Поляки чітко пам’ятають ці події й давно зробили свої висновки. Ми тільки починаємо згадувати це й багато іншого, що мало б стати щепленням від «російського брата». Як не дивно, в найміцнішій сплячці перебуває Німеччина, яка повинна була б мати міцний імунітет проти будь-якого прояву «русского міра». Але історична пам’ять у Берліні напоролася на інший фундаментальний принцип – «гроші не пахнуть». Там це настільки добре спрацювало, що наведені вище факти і практично повністю зґвалтоване бійцями червоної армії жіноче населення Німеччини виявилися забутими всілякими Штайнмаєрами та іншою сволотою. Але той, хто забуває історію, приречений на її повторення.
Поляки надіюсь памятають ці події, а от стосовно зроблених висновків є дуже великі сумніви.
“Південно-західний фронт у в ‘ я з н у в у опозиційних боях”. Візьму на себе сміливість зауважити, що москальське слово “увязнув“ перекладається українською “загрузнувши“. Без образ.
Нарешті два слова про т.зв. “золотий вересень”, і все ж, у фільму є чудово-страхітливий пророчий рефрен про передчас великої війни тоді й тепер.