Далі події розвивалися за неймовірним сценарієм, який ніхто б навіть не подумав програвати, як щось здатне статися насправді. Поодинокі японські літаки намагалися дістати кораблі, але у них це виходило не дуже добре, тому що на той час радари на кораблях уже були цілком пристойної якості й тому ворожий літак виявлявся на великій відстані, а в екіпажу було достатньо часу для того, щоб приготувати засоби ППО і підняти в небо винищувачі.
Але цього разу все пішло не за таким сценарієм. Японський пілот наблизився до авіаносця майже торкаючись гвинтом хвиль і тому радари його не засікли. Тільки перед ціллю літак зробив «гірку» і скинув дві важкі авіабомби. Одна пройшла повз, а друга — пробила корпус корабля. І напевно, її вибух усередині навряд чи міг призвести до серйозних наслідків, оскільки всі критично важливі місця корабля були прикриті захисними, броньованими перегородками.
Але оскільки передбачалося інтенсивне бомбардування островів, боєприпаси зберігалися не тільки в захищених сховищах, а й в інших приміщеннях, які не мали вибухового захисту. Саме в таке приміщення і влучила авіабомба і, вибухнувши — спричинила вторинну детонацію імпровізованого складу боєприпасів. Пішла ланцюгова реакція і почали вибухати заправлені, з підвішеними авіабомбами, літаки. Загалом, на кораблі розкрилися ворота пекла. Вибухи гриміли з різних боків, метал плавився, люди гинули сотнями. Загинуло практично все командування авіаносця, але його командир просто дивом вижив.
Як потім стало відомо, на кораблі загинуло 807 осіб і ще 487 було поранено. Кораблі ескорту наблизилися до авіаносця з тим, щоб зняти команду, але командир віддав наказ — боротися за живучість корабля і сам кинувся в пекло, роблячи особисті зусилля для того, щоб вогонь не дістався до основного сховища боєприпасів і щоб витягнути з вогню всіх, до кого можна було дістатися. Поступово, команда прийшла до тями і почалася операція з порятунку Франкліна. Поранених переправили на кораблі ескорту, пробоїни вдалося закласти і врешті-решт — запустити машини. У підсумку, від бази до бази, корабель дійшов спочатку до Перл-Гарбора, але місцева ремонтна база нічого не змогла вдіяти з такими ушкодженнями величезного корабля. Єдине, що вдалося зробити — посилити його внутрішню жорсткість і більш ретельно закласти пробоїни, після чого Франклін взяв курс на Панамський канал і пройшовши його, пішов до верфей Східного узбережжя США.
Весь цей час команда перебувала в понівеченому і випаленому корпусі. Ніхто не міг дати гарантії того, що корабель не розвалиться посеред океану і тому поруч з ним йшов важкий крейсер. Про всяк випадок. Загалом, авіаносець дійшов до верфі. Весь цей час команда боролася за його живучість, уже не зважаючи ні на що. При цьому, кілька разів приходили наполегливі пропозиції покинути корабель, оскільки для цього були всі підстави. Але люди вперлися і довели корабель до цілі.
Що рухало цими людьми? Відповідь на це питання знаходиться перед нашими очима. Ми бачимо людей, які демонструють найкращі людські якості на передку. Ми бачимо це в тилу, коли здорова частина суспільства вперлася і тягне те, що особисто може витягнути, без скиглення і стогонів. Ба більше, ми бачимо людей, які могли б спуститися в шлюпки і відвалити від борту побитого, але не зламаного корабля, на борту якого написано «Україна» і можемо здогадатися про те, що в інших частинах світу люди поколіннями копирсаються у своїх дрібницях і ніколи не побачать нічого подібного. Вони будуть дивитися художні фільми, читати мемуари або щось подібне. У нас же все це перед очима, як перед очима і шлюпки з тими, хто відвалює від борту. Ну що ж, кожному — своє.
В прощену неділю 2022 року, з Москви ждужині написала поздоровлення племінниця дружини. Бла, бла, бла побажання.
Само собою дружина перекинула у відповідь фото того, що творили їх війська.
В кінці розмови, традиційний гній про то що як ви вірите в те, що вам транслює телебачення і резюме. “Моліться, вас вже не врятувати”.
Незабаром 12 років війни. І от я думаю, вже моляться, чи ще ні…
Хоча думаю і не варто. Їх все одно не врятувати. Діагноз безумства не знімається.
Мені шкода, що я виїхала з України і вже три з половиною роки знаходжуся за кордоном. Звичайно, знайшла собі виправдання, лікуюся тут від важкого системного захворювання безкоштовно і якісно. Допомагаю чим і коли можу “Справі Громад” або нашому Готельєру Бандерівцю. Але мене не полишає думка, що якби я була вдома, може б користі від мене було більше…….
Так, честь, гідність, висота людського духу… вона недоступна босякам у їх босяцькій філософії, духовній ницості босяцької імперії чи то федерації… і не тільки там.
Зачётный пример. Но надо учитывать, что на борту корабля не было пассажиров и расхитителей. Сплотившиеся моряки привели корабль в верфь.
Пётр Порошенко начал вести условный украинский корабль в верфь – его возненавидели и отбросили от штурвала. И корабль идёт на мель, а не в верфь. Те, кто хочет повторить попытку захода в верфь, возможно чрезмерны в оптимизме. Впрочем, уже в 2027 году будет видна расстановка сил в Украине. Увы, это политика.
Дякую за дуже гарний приклад! Сила духа, незламність, віра в себе і тих, хто поруч з тобою завжди перемагають.