Те, що німці частково воювали на чеських трофейних танках, а їхня логістика дуже сильно залежала від надійності французьких автомобілів, і плюс до того, згодом німці воювали ще й на совкових танках, просто помінявши на них маркування і поставивши туди радіостанції, – свідчить про те, що на той період технічне оснащення Вермахту було далеко не блискучим, і німці самі це розуміли, якщо використовували чужу техніку. Американці або знищували трофейне залізо, або пускали його на переплавку.
Але є один приклад, який стався за рік до тих подій і, напевно, був відомий тим, хто писав казки про те, як «нестримно мчать танкові клини» і так далі. Ми коротко опишемо цю подію, а кожен нехай сам придумає назву для тих казок, які й зараз у рф називають «історією», а путін пропонує садити всіх, хто не вірить у цю маячню. Епізод не дуже яскравий, бо це не було епічною битвою, однак він вказує на багато що і, зокрема, на те, що Францію захоплювали ті самі танки, які увійшли на територію СРСР у 1941 році.
Події розгорнулися на вулицях уже майже повністю зруйнованого села Стонн у департаменті Арденни на сході Франції. Невелика група французьких військових врилася в землю і на своїй ділянці зупинила просування сил противника. Населений пункт уже кілька разів переходив із рук у руки, але німцям ніяк не вдавалося пройти далі. Пікірувальні бомбардувальники покришили все, що могли, але сухопутні підрозділи Вермахту щоразу зупинялися під вогнем противника. Звісно, це не 28 панфіловців і не Куликове поле, де Олександр Невський пустив під кригу лінкор «Ямато», але все ж таки.
Того ранку німецьке командування вирішило остаточно знищити оборону та відкрити собі шлях на Реймс і Париж, і тому в бій пішли найкращі танки Рейху – рота, що складалася з Panzer IIIE і IVD, тих самих, які через рік перетнули кордон совка і стали легендарними «клинами». І тут виявилося, що піхоту прикриває єдиний 31,5-тонний танк Char B1bis під командуванням капітана П’єра Бійота. Танк мав на озброєнні 75-міліметрову гаубицю, встановлену в корпусі, яка мала можливість самостійно змінювати лише вертикальний кут, і скорострільну 47-міліметрову гармату, встановлену на поворотній башті (на фото).
Гаубицею управляв сержант Дюрупт, і вже першим пострілом він уразив останній танк із ротної колони Вермахту, а лейтенант зняв головний танк із баштової гармати. Колона зупинилася і зосередила вогонь французькому танку. Треба зауважити, що німецькі танкісти недарма їли свій хліб і практично кожен снаряд поклали в ціль. Після закінчення бою броня французького танка продемонструвала близько 140 кратерів влучань снарядів, але жоден з них не зміг її пробити і уразити екіпаж.
А французькі танкісти, зазнаючи все нових і нових ударів німецьких снарядів, продовжували свою роботу. Через те що колона виявилася заблокованою, врешті-решт французам вдалося знищити її всю – 11 Panzer III та два Panzer IV, після чого, у вигляді бонусу, було знищено два протитанкові артилерійські розрахунки з 37-мм гарматами. А на десерт танк атакував колону німецької піхоти з 64-го піхотного полку, яка розбіглася хто куди.
У результаті Стонн все-таки впав, але стійкість оборони цього населеного пункту стала одним зі світлих моментів для французької армії за всю кампанію. Населений пункт 17 разів переходив із рук у руки. Ось така історія сталася за рік до 22 червня 1941 року, і висновки з неї кожен може зробити самостійно як про французьку кампанію, так і про совкову.
Зробіть, будь ласка, меню “Історія війн”, чи будь-якеу іншу назву, щоб всі військові записи пана АнтиКолорадоса знаходилися так само легко, як пана Тимура.
Заздалегідь дякую.