Диктатура, що прийшла непомітно

Авторка перекладу: Світлана

У кожного явища є ознаки, що сигналізують про наближення певних змін, та інші, які говорять про те, що зміни вже настали. Якщо явище швидкоплинне, ці ознаки очевидні і зрозумілі всім, але щойно вони розтягуються у часі, то тут уже зовсім інша справа. Так, просто зараз в Італії страхові компанії перестали страхувати житло, розташоване біля підніжжя Везувію, і це там викликає протести та обурення місцевого населення. Страхові компанії відштовхуються від прогнозів вулканологів, які говорять, що незабаром вулкан почне вивергатися і це виверження буде достатньо потужним, щоб знищити житло в певній місцевості. Але місцеві жителі впевнені в тому, що це – підступи ботанів, які вирішили зіпсувати їм життя.

Простіше кажучи, місцеве населення замість того, щоб забратися з небезпечної зони, сподівається на те, що за них вулкан не вивергався, за їхніх батьків – теж, і діди-прадіди нічого такого не пам’ятають, отже, вони теж повинні уникнути цих проблем. А все тому, що циклічність вулканічних процесів може тривати надто великі відрізки часу, і в голові не вкладається, як оця квітуча місцевість може перетворитися на згарище буквально за пару годин. Але цей приклад уже занадто очевидний, бо в принципі всім зрозумілий момент, коли негативне явище вже почалося. Виверження вулкана просто не дасть цього не помітити. А як щодо настання диктатури?

Практика показує, що в суспільстві, яке тривалий час жило у відносно стійкому і навіть демократичному стані, притуплюється сприйняття якихось явних ознак переходу суспільства від того чи іншого виду демократії до диктатури. І це зараз легко спостерігати в США, які вже вступили у смугу диктатури, навіть за наявності демократичних інституцій. У росії чи Білорусії теж є вибори, парламент, суди та інші атрибути здорового суспільства, але вони давно втратили свою функціональність і є бутафорією, яка прикриває натуральну диктатуру.

У цьому випадку ми не будемо перераховувати всі ті ознаки, які вказують на фактичну зміну внутрішнього стану американського суспільства, просто звернемо увагу на три абсолютно різнопланові індикатори, що вказують саме на це. Так, саме за Трумпа стало зрозуміло, що всі запобіжники, передбачені батьками-засновниками США для запобігання скочуванню до диктатури, згнили. Жоден із них не зміг запобігти перетворенню Трумпа на самодержця, який цього навіть не приховує. Він розповідає: «Якщо я захочу – зроблю, а не захочу – не зроблю», – і, між іншим, він дієво не дає щось робити всупереч його бажанню.

Тобто США вже вступили в еру, коли верховна влада діє не на підставі законів, а просто за власним бажанням. А за чотири роки між каденціями Трумп зробив максимум для того, щоб чинний президент взагалі ні за що не відповідав, яку б дикість він не звершив. Судова влада прогнулась під це, і тепер диктатурі ніщо не може перешкодити навіть формально.

Другий індикатор – зовсім іншого характеру. Сьогодні відбувся обшук, виконаний силами ФБР, у Джона Болтона, який був радником Трумпа в його першу каденцію і став до лав критиків Трумпа. Сенс обшуку полягає в тому, щоб знайти в нього таємні документи, які той незаконно виніс із Білого дому. Це показовий випадок, бо сам Трумп виносив звідти просто пачки таємних документів, і йому за це нічого не було навіть у тих випадках, коли ці документи знаходили в його флоридському маєтку. Простіше кажучи, це класичний приклад цькування своїх опонентів, причому за те, в чому його самого нещодавно викрили.

І третій індикатор опубліковано CNN. Ідеться про те, що спецпосланець Віткофф, який нещодавно відвідав москву, привіз від прутіна «орден мужності», яким нагородили загиблого на війні проти України громадянина США. І ось за дорученням прутіна Віткофф вручив цей орден матері покійника – Джуліані Галліні. Сам по собі цей факт – дика дикість, від якої достойні президенти США просто перекинулися б у своїх трунах, але мадам Галліні – це не проста пані, бо обіймає посаду заступника директора ЦРУ. Таке могло статися лише в тому випадку, коли диктатура вже прийшла та зміцнилася, не боячись уже нічого.

У цьому випадку мені найбільше хотілося б помилятися у своїх висновках, але…