А ось два інші «переможці» викликають запитань нехай менше, ніж Німеччина, але не набагато. Причому хто з них більший красень – це ще питання. Адже пакт «Молотов – Ріббентроп» датується серпнем 1939 року, але до нього Німеччина прийшла з потужним розпасовуванням саме Франції. Це тому, що умови Версальського миру, який поклав край Першій світовій війні на континентальній частині Європи, мала контролювати саме Франція. А Велика Британія мала зобов’язання допомогти Франції сухопутними військами, яких у Королівства було хоч і не надто багато, проте Британія брала на себе в основному морську частину цих умов, бо королівський флот був найпотужнішим у світі. У свою чергу, сухопутна армія була найбільшою у Франції, принаймні в Європі вона не мала конкурентів дуже довгий час.
Проте саме Франція визначила тональність воєнних прагнень Гітлера, коли не відреагувала належним чином на введення німецьких військ у Рейнську демілітаризовану зону. Мало того, що Гітлер явно і прямо порушив умови Версальського договору, то він ще отримав у своє розпорядження промисловість регіону, яку одразу було мілітаризовано.
А після цього Франція здала Австрію, яка спочатку збиралася дати відсіч Німеччині і ні про який добровільний аншлюс не йшлося. А після цього вона ж здала Чехословаччину. І навіть оголосивши війну Німеччині після її нападу на Польщу, Франція не відкрила другого фронту на Заході. Тож усі подальші події, включаючи і окупацію частини Франції, не могли проходити в цьому ключі, якби Париж дотримувався умов мирного договору і жорстко реагував на наміри фюрера.
Тобто не йдеться про бажання чи небажання Франції активно протистояти Німеччині, починаючи з 1936 року, а про те, що вона не виконувала зобов’язань щодо підтримання миру на континенті, які сама ж і взяла на себе у злощасному залізничному вагоні в Комп’єнському лісі біля Версалю. Ніхто й ніколи навіть не намагався дати оцінку тій позиції Франції, і тим більше ніхто не намагався притягти її до відповідальності за те, що її злочинна бездіяльність призвела до початку Другої світової війни.
Так, не факт, що цієї війни вдалося б уникнути зовсім, але те, що її хід був би зовсім іншим і наслідки були б не тими, про які ми тепер знаємо, – безумовно. Принаймні, вдалося б уникнути геноциду у виконанні товариша Гітлера, хоча на його місці міг би опинитися геноцид товариша Сталіна, але в такому випадку в Нюрнберзі як мінімум був би ширший склад підсудних, а можливо, й зовсім інший. Але історія не терпить умовного способу, а ми просто зазначимо, що роль Франції в передумовах Другої світової війни абсолютно не розкрито, і в цьому – одна з проблем того, що ми тепер маємо таку безглузду історію тієї війни.
Але повернімося до того самого моменту фінального підписання акта про капітуляцію Німеччини. Незважаючи на те що совок виявився еталонним провокатором початку великої війни, в принципі можна зрозуміти мотиви союзників, які так чи інакше списали совку його смертні гріхи і посадили його поруч із собою як країну-переможницю. Все-таки совок тримав другий фронт, і якби його не було, втрати союзників були б набагато більшими. Якби вони знали, у що це потім виллється, то навряд чи погодилися б саме на такий формат закінчення війни та списання вини совку, але що там робила Франція – запитання цікаве, і виникло воно не тільки у представників Німеччини. А насправді Франції теж було видано індульгенцію, як і совку, тільки ось у цьому випадку виникає резонне запитання: «За що?»
(Далі буде)
Ну, якщо бути зовсім педантами, то Франція насправді відкрила західний фронт у вересні 1939 року, та навіть прорухалась десь 20км вглиб Саарланду. Якщо я правильно пам’ятаю, в неї була можливість рухатися далі, навіть створити німцям загрозу оточення. Але ж команди дальше не надійшло, а потім прийшов наказ відступати.
https://www.youtube.com/watch?v=lKTbhC0s5xg