Posted By: Gotelier Banderovec 26.11.2021
Авторка перекладу: Світлана
Ми досі дивуємося, звідки могли взятися 73% любителів зеленого клоуна? Як українцям змогли винести мозок? А виявляється, технологія винесення мозку проста, як молоток. І чудово працює навіть без телевізора, що переконливо довела Німеччина та її фюрер. А з телевізором ця технологія просто вбивчо ефективна. Є дивовижний випадок, як один учитель у школі без жодного телевізора за тиждень створив діючу модель Третього Рейху.
У 1967 році в одній зі шкіл Пало-Альто, району в Сан-Хосе, Каліфорнія, вчитель історії Рон Джонс провів психологічний експеримент над своїми учнями. На момент експерименту учням було по 16 років.
Приводом для проведення експерименту стали запитання учнів про дивну, на їхню думку, поведінку німецького народу в період 1933–1945 років. Учні дивувалися, як німецький народ, бачачи, що коять націонал-соціалісти в країні та в Європі, не заперечував і не чинив опору. Як рядові жителі Німеччини могли вдавати, що нічого не знають про концентраційні табори і масове винищення людей нацистами?
Експеримент тривав п’ять днів. На п’ятий день Джонс припинив його, розповівши та показавши учням, як легко вони піддаються маніпуляціям і самі собі виносять мозок, і що їхня слухняна поведінка за ці п’ять днів не відрізняється від поведінки пересічних громадян нацистської Німеччини.
Результати експерименту глибоко вразили й налякали самого Джонса. Наприкінці 1978 року він опублікував історію експерименту у своїй книзі. У 1981 році в США вийшли роман та фільм «Хвиля». У 2008 році вийшов німецький фільм «Експеримент 2: Хвиля». У 2011 році в США вийшов документальний фільм Lesson Plan, що включав інтерв’ю з учасниками експерименту.
Ось короткий опис кожного дня експерименту.
Понеділок. Перший закон – «Сила в дисципліні».
Джонс прочитав учням лекцію про красу дисципліни. Про сутність дисципліни як самотренування контролю над собою та сили волі, коли ціною подолання реальних труднощів досягається поліпшення розумових і фізичних можливостей.
Для прикладу сили дисципліни Джонс наказав класу сидіти в іншій позі, яка допомагає зосередитись та зміцнює волю, – положенні «струнко». Клас знову і знову тренувався приймати це нове положення «струнко». Правильна посадка стала найважливішим аспектом навчання. У тренуваннях на швидкість клас навчився з положення стоячи сідати в положення «струнко» за 15 секунд. У тренуваннях на концентрацію уваги Джонс змушував зосередитись на правильному положенні тіла. Джонс також проводив тренування на безшумність, дозволяючи розмови лише для того, щоб показати, як вони відволікають увагу. Результатом тренування було те, що клас зміг за п’ять секунд без жодного звуку зайти з коридору в аудиторію та зайняти свої місця, прийнявши положення «струнко».
Джонса приголомшило, як швидко учні звикли до цього однакового кодексу поведінки, і він пішов далі.
За останні 25 хвилин уроку Джонс запровадив кілька нових правил. Коли продзвенить дзвінок, усі повинні вже сидіти в аудиторії в положенні «струнко»; запитуючи або відповідаючи, учень повинен стояти поруч зі своєю партою; будь-яке запитання чи відповідь має починатися зі слів «містер Джонс»; відповідь має складатися із двох-трьох слів. Чіткість і жвавість відповіді важливіші за її зміст.
Результати тренувань на дотримання цих правил перевершили всі очікування. Рівень активності класу різко змінився, і якщо раніше в обговоренні будь-якої теми брали участь переважно лише кілька осіб, то після цих тренувань з авторитарного стилю навчання активним став весь клас.
Вівторок. Другий закон – «Сила у спільності».
У вівторок Джонс зайшов у клас, і весь клас сидів у положенні «струнко». Цей день Джонс присвятив тому, щоб пояснити учням силу спільності. Він казав, що спільність – це зв’язок між людьми, які разом працюють та борються за щось. Це коли сусіди допомагають один одному при будівництві будинку, коли людина відчуває, що вона не самотня, а частина чогось більшого, наприклад, учасник руху, член команди, борець за спільну справу.
Наприкінці лекції Джонс сказав, що спільність, як і дисципліну, можна зрозуміти, лише випробувавши її на практиці. Щоб відчути спільність, Джонс наказав хором повторювати вголос: «Сила в дисципліні, сила у спільності». Учні почали поглядати один на одного та відчули силу, яку давала належність до групи. Кожен відчував себе частиною цілого, і всі були рівні між собою. Учні скандували ці гасла до кінця уроку.
Наприкінці уроку Джонс показав унікальне привітання, призначене лише для учнів цього класу. Щоб віддати салют, треба було підняти вигнуту в лікті праву руку до правого плеча. Джонс назвав це салютом «Третьої хвилі», тому що кисть руки з напівзігнутими пальцями нагадувала гребінь набіжної хвилі. Джонс запровадив правило, щоб усі учні класу під час зустрічі вітали один одного салютом. Коли пролунав дзвінок, Джонс віддав учням салют. Без команди весь клас віддав салют у відповідь.
Усі наступні дні учні регулярно вітали один одного цим жестом.
(Далі буде)