Редакційне
До деяких останніх статей колеги залишили допису на кшталт: нема останнього речення або абзацу з висновками і як що робити далі. То відповім всім, хто ставив, або ставитиме такі питання. Мої тексти не є «комерційною пропозицією» чи чимось подібним. Мої висновки і поради не були потрібні владі при Порошенку, а зараз про це й мови не може бути, оскільки якщо б так сталося, що зараз була б слушною моя порада, то вона починалася б із звільнення і притягнення до кримінальної відповідальності саме тих осіб, яким формально і мали б адресуватися поради.
Тож, якщо ставити за мету окреслити якусь кінцеву ціль, то виникає просте питання: для чого, або для кого? Натомість, я просто хочу підштовхнути колег до власних висновків, я лише підбираю факти і викладаю їх в певній послідовності. Що з цим робити – нехай вирішує кожен на свій розсуд. Тому, я намагаюся уникати снобізму і надавати підстави для ґрунтовних висновків. Якимось іншим чином я цього зробити не можу, тому останній абзац чи останнє речення, якщо можу – залишаю на розсуд колег.
***
Мабуть ще кілька разів будемо змушені повертатися до теми, що і чому роблять США прямо зараз і що робить Трумп. Очевидно, що це стосується України безпосередньо. Тому, коли для цього є нагода, ми повертатимося до цього ще і ще, аде кожного разу це буде інша оповідь, яка базується на інших фактах. От і зараз – дві коротких оповіді, які можуть внести ясність в деякі аспекти сьогодення.
ЦІНА ПОХИБКИ
Отже зараз ми спостерігаємо за тим, як діючий президент США затягує країну у нетрі ізоляціонізму. Мені сьогодні довелося натрапити на дифірамби до промови Трумпа на одному з каналів Держепу, де було написано про те, що Трамп оголосив рух до величі Америки через силу. Ну що ж, якщо була директива представляти дії президента саме таким чином, то хай так і буде, але в такому випадку треба визначитися з термінами. В даному випадку ми розглянемо два з них – «велич» і «сила».
Судячи з того, що і як зараз розказує Трумп, він намагається перетворити США з глобальної, домінуючої країни на регіонального гравця. Нагадаю, доктрина Монро, яка створила підвалини ізоляціонізму, обмежувала інтереси США Америкою. Насамперед, мова йшла про Північну Америку, але і про Південну – також. Натомість Штати відмовилися від втручання в європейськи справи. І от щось подібне анонсує і діючий президент. І якщо ці метаморфози оцінити без контекстів, то глобальний гравець, де-факто має більшу велич, ніж регіональний. Отже з величчю тут якось не «грає».
Далі, що мається на увазі, коли стверджується, що своєї мети Америка сягатиме через силу? У сучасному світі під силою мають на увазі саме збройні сили, їхню чисельність, оснащенність, вишкіл і головне – готовність керівництва конкретної країни скористатися цією силою, коли виникне така потреба. Ми вже багато разів наводили приклади, коли перед початком Другої світової війни, Австрія і Чехословаччина мали доволі адекватні збройні сили, але не мали волі обстоювати свій суверенітет, саме силою зброї. Якщо ці дві країни дали гідну відсіч Рейху, то ще невідомо, якими шляхами тоді пішла б історія не лише Європи, але й світу.
(Далі буде)