Автор перекладу: Олег
1 січня 2025 р.
На тлі того, як зараз діє адміністрація Трумпа, неминуче виникне бажання подивитися на всі боки і постаратися побачити тих, хто вміє діяти проактивно і при цьому зберігаючи високу ефективність своїх дій. Якщо Трумп і ті, хто його підтримують, вирішили вийняти себе з великої політики і зайнятися грою у велику корпорацію, то їм у цьому ніхто не може завадити, втім життя не стоїть на місці, і ті питання, які традиційно замикалися на Штатах, тепер розповзатимуться по всьому світу. Утворюватимуться нові вузли сили, на які спиратиметься нова реальність.
Відтепер важко сказати, як буде виглядати повернення Штатів у велику політику після закінчення правління Трумпа. Просто нагадаємо про те, що Джо Байдену знадобився приблизно рік його каденції для того, щоб переконати союзників і партнерів у тому, що Штати залишаються Штатами і що попередні чотири роки можна вважати тимчасовим помутнінням, яке буває у всіх. Але трохи більше ніж за місяць своєї другої каденції, мсьє Трумп безумовно злив в унітаз усі зусилля Байдена і тепер уже навряд чи вдасться повністю залатати ті дірки, які зараз Трумп і його підручні з азартом роблять у тканині світового порядку.
У зв’язку з цим все більш значуще виглядають дії Туреччини, які залишаються в тіні гучних заяв і неоднозначних дій американської адміністрації, куди й утилізовано велику частину уваги. А ми нагадаємо, що саме Туреччина завалила режим Асада в Сирії. Причому зробила це без коаліційних сил, як це було у випадку з Хуссейном та з американською коаліцією. Причому саме повалення режиму Башара обійшлося без якогось аномального кровопролиття. Адже воно там іде перманентно вже півтора десятка років і тому особливого сплеску ніхто не помітив, як не помітив якихось додаткових руйнувань чи чогось подібного. А сама операція ліквідації режиму зайняла менше двох тижнів.
І що характерно, Анкара не тримає окупаційних військ у Дамаску і нова влада, нехай ще й не зовсім зрозуміла, діє більш ніж розсудливо, вибудовуючи нові відносини зі своїми сусідами і що характерно – не вступаючи в протистояння з Ізраїлем. Поки що неможливо сказати про те, як усе виглядатиме в середньостроковій перспективі, але поки що це виглядає зовсім не так, як в Афганістані після виходу американських військ.
Так, нова сирійська влада теж розвішує асадівських катів, але й тут немає нічого незвичайного, оскільки по всій території котиться хвиля судів Лінча, коли місцеві жителі самі виловлюють своїх мучителів, і відправляють їх до саду з гуріями. Тож влада хоча б надає цій процедурі якогось осудного вигляду, оскільки в окремих випадках місцеві жителі повертають катам все, що ті творили десятиліттями.
Але найголовнішим турецьким інтересом на території Сирії була ліквідація терористичної організації «Робітнича партія Курдистану». Історія кривавої боротьби Анкари з (PКK) йде на десятиліття вглиб історії і тут ми не будемо виходити на витоки цієї боротьби, а просто зазначимо, що PПK обрала шлях терористичної війни на території Туреччини і тому, вже пара поколінь не пам’ятає нічого іншого, як перманентну війну між Анкарою та курдами.
Не занурюючись у подробиці, просто зазначимо, що на території Туреччини мешкає багатомільйонна громада курдів і більша частина з них щільно інтегрована в суспільство, і загалом, не має жодних проблем, а що найголовніше – вони не створюють жодних проблем. Тобто, залишивши за дужками історичні аспекти, можна говорити про те, що справа там не зовсім у тому, що курди не можуть жити без війни і бійки. Ні, в Туреччині є зовсім інші приклади яких доволі багато.
І в даному випадку важливо те, що турецька інвазія до Сирії якраз і була обумовлена тим, що Асад не надто контролював північні та східні частини своєї країни і там був створений справжній курдський фронт. Анкара неодноразово зверталася до Асада з тим щоб він навів там порядок, але йому було не до того. Плюс до цього, алавіти, з яких пішов клан Асадів, також чужі Сирії як і курди, тому й не поспішав виступати проти. Зрештою, в Анкарі сказали, що якщо ви не хочете чи не можете навести лад на кордоні з Туреччиною, то ми це зробимо самостійно. Причому зробили це турки після того, як Асад запустив на свою територію росіян.
Турецька армія справді змогла створити досить протяжну буферну зону та взяла на себе відповідальність за місцеве населення, яке знаходиться у цій смузі. Ми якось про це писали докладно і зараз немає потреби ще раз повертатися до цієї теми, оскільки в цьому розкладі з’явилися нові змінні, які можуть висунути Анкару в безумовні, регіональні лідери. І треба зазначити, що це виявилося дуже несподівано.
Ми просто зазначимо, що вже давно турецьким силовикам вдалося захопити лідера курдської робочої партії Абдулла Оджалана. Його було засуджено і посаджено до в’язниці. І ось стало відомо про те, що з огляду на ситуацію, що змінилася в Сирії, він звернувся до своїх одноплемінників із закликом скласти зброю і відмовитися від збройних методів боротьби і натомість просувати свої інтереси політичним, парламентським шляхом. В інтерв’ю азербайджанському виданню Minval.az турецький політолог Тогрул Ісмаїл так описав цю ситуацію:
«Оджалан – офіційний лідер і засновник РКК, він чітко сказав про те, що потрібно розпускати терористичну організацію. Тож відбудеться офіційний розпуск. Можуть залишитись якісь озброєні угруповання, які не підкоряться, що дає Туреччині обґрунтування для боротьби з ними. Туреччину зазвичай звинувачували у тому, що вона бореться з курдами тощо, але Туреччина боролася з терористичною організацією. Зараз саме ситуація складається таким чином, що ніхто вже нічого не може сказати. Розпуск цього угруповання, яке у США та Європі вважають терористичною організацією, — нормальне явище. Це було очікувано. Туреччина зробила максимум для того, щоб ця організація практично вичерпала себе», – сказав експерт.
Він наголошує, що якщо цей процес піде саме у бік виходу з підпілля та вибудовування ненасильницьких методів взаємодії з турецькою владою, то ситуація може змінитися просто докорінно.
«У парламенті Туреччини існує близька до РКК партія DEM (Halkların Eşitlik ve Demokrasi Partisi – Партія народної рівності та демократії – ред.). У Туреччині їм пропонували відмовитися від військових дій, перейти в політичну площину, але вони самі завжди дотримувались терористичних структур. І вони вже почнуть діяти нормально, демократичніше, по-людськи. Виходячи з цього, ми можемо сказати, що у Туреччині виникає нова ситуація. Це не означає, що були зроблені якісь поступки, просто Туреччина поставила крапку у справі тієї терористичної організації, яка існувала на турецькій території, здійснювала терор за підтримки ззовні. Але чи буде покінчено з терором, поки що говорити зарано», – зазначив Тогрул Ісмаїл».
А ми зазначимо, що у разі припинення терористичної діяльності курдської робочої партії та розпуску воєнізованих підрозділів, Ердоган перейде до вищої ліги, а Туреччина безумовно підвищить свій статус на світовій арені. Після деокупації Карабаха і по суті, порятунку законного уряду Лівії, а тепер і після повалення диктатури Асада, переведення курдської проблеми з військової в політичну та парламентську площину просто стануть неймовірним досягненням, з яким у 21 столітті просто нема чого порівняти. Ну, а Трумп може бикувати далі. Його у цьому нічого не обмежує.