За виключенням дуже досвідчених і безперечно – розумних людей, а також тих, хто має дуже багатий і систематизований у власній свідомості досвід, решта людства формує свої відносини і взагалі – спілкування, спираючись на сукупність власних знань і досвіду. І це – цілком слушна позиція доти, доки всі ці взаємодії відбуваються всередині однорідного соціуму. Тобто, оточуючі люди мають приблизно такий самий життєвий досвід, загальні знання, тощо і тому взаємодія з більшості питань не мають ментальних барʼєрів.
Але якщо виникає потреба спілкування з людьми, які мають дещо інший світогляд, часто виникають проблеми, тому що ми вважаємо, що опонент має розуміти якісь речі, які для нас є природними. Але це ми сами делегували це нашому опоненту і не факт, що воно так є насправді і навпаки. Якісь базові речі, які опонент вважає зрозумілими для всіх, нам можуть виявитися новими або неприйнятними. І от виникає непорозуміння у самому прямому сенсі. Якщо хоча б одна із сторін не зрозуміє, в чому тут проблема і не змінить свій підхід до конкретної взаємодії, може виникнути конфлікт або небажані наслідки, начеб-то із простої ситуації.
Такі речі завжди відбуваються, коли ми їдемо десь за кордон і опиняємося в оточенні людей, які живуть іншим життям. У такому разі, якщо ми – розумні люди, а не заможні, які бикують при першій нагоді, ми намагаємося зрозуміти те, як і чим живуть місцеві, і припускаємо, що ми можемо щось не зрозуміти, або що нас можуть не зрозуміти. А головне, ми зазделегідь припускаємо такі ситуації і готові пристосуватися до цих умов. Та і місцеві знаючи, що ми – іноземці, намагаються відноситися до нас поблажливо, бо ми маємо право не знати багато речей, які покладені у фундамент їхнього життя.
Та як виявляється, є й такі речі, які мають глобальний характер, а ми можемо не розуміти того, наскільки вони впливають на нашу свідомість і на свідомість наших опонентів. Як це не дивно, мова йде про війну і той відбиток, який вона накладає на усіх. От зараз ми бачимо дещо з цього репертуару. Просто візьмемо позицію США і Європи, відносно України. Ми розуміємо, що поточна адміністрація США налаштована на війну в Україні протилежно, ніж попередня адміністрація Байдена.
Але тут можна згадати і про те, скільки претензій лунало на адресу тієї адміністрації з приводу кількості і номенклатури зброї. Мабуть, всі памʼятають ті часи, але навряд чи зробили висновки з того, чому саме так себе поводила адміністрація і чому все ж так є відмінність ставлення Європи і тієї адміністрації до цих питань. Та якщо трохи зануритися в історію, багато що стане на місце.
Справа в тому, що населення більшості європейських країн так, або інакше має близьких родичів, які приймали участь, загинули, або якось пережили війну на власній території. Слід зазначити, що війна, в якій приймає участь твоя армія, але яка точиться десь в далекій країні, це – одна річ, і зовсім інша, коли війна приходить до тебе додому і ти не маєш уявлення, яким чином і коли вона закінчиться. Саме це закарбовується глибоко у свідомості і на цьому формується світогляд з дуже багатьох питань, насамперед, з питань безпеки, в самому широкому сенсі цього слова.
(Далі буде)