Гучна ніч

Автор перекладу: Світлана

Станом на 10:00 так і не з’явилося офіційних даних щодо структури повітряного удару по столиці цієї ночі. Це тому, що у повітряному просторі України ще є дрон/и противника, і доки їх не відпрацюють, рахунок не закривається. Якщо ВПС дадуть ці дані просто зараз, ми їх, безумовно, наведемо, якщо ні – повернемося до цієї теми пізніше, але зрозуміло, що це була комбінована, масштабна атака саме на Київ. Вже з’явилася інфографіка, яка приблизно малює картину того, що летіло по Києву цієї ночі.

Очевидно, що крім великої, в кілька сотень одиниць, кількості дронів, ворог використав як мінімум десяток чи більше балістичних ракет. Можливо, були й крилаті ракети, але ми не станемо цього стверджувати і з цієї причини – чекаємо на статистику від військових. На жаль, у відкритому доступі дуже рідко з’являються дані про те, скільки й чого летіло не загалом, а по конкретній локації. В цьому випадку було б дуже важливо побачити математику того, що летіло саме на столицю.

Важливо це тому, що не маючи докладних даних про атаку, ми можемо впевнено оперувати лише кількісними категоріями, і вони дають основу для проведення нехай і приблизного, але все-таки – порівняльного аналізу ситуації. Просто зараз у Мережі фігурує значення 400+ засобів ураження різного типу, і якщо припустити, що більша частина, хай це буде рівно 400, летіли на Київ, то далі можна про щось міркувати.

Власне кажучи, повітряні удари лаптів по Україні можна порівнювати з такими – по Ізраїлю. Як відомо, сьогодні вночі там теж була повітряна тривога, бо обстріл вели хусити. Щоправда, роблять вони це одиночними балістичними ракетами, рідше – парою ракет, але для порівняння слід використовувати період гарячої фази протистояння з Іраном. Як ми пам’ятаємо, перша хвиля ракет була близько 200 одиниць, а в наступні дні рушники відстрілювали близько 20–30 ракет за ніч.

Саме впродовж 12 днів жорсткого обміну ударами противник практично не використовував дронів, бо їхній підлітний час був просто гігантським, і плюс до того, їм доводилося летіти над територіями, або дружніми до Ізраїлю, або там, де могла працювати ізраїльська авіація. Справді, запущені з Ірану дрони повинні були пролетіти всю територію Іраку, а потім летіти через Йорданію чи Сирію. Через те що у відбитті атак брали участь сили й засоби розташованих там військ Франції та Великої Британії, а також Йорданії, яка з самого початку заявила про те, що не допустить прольоту своєю територією жодних іранських дронів чи крилатих ракет, то до Ізраїлю все це практично не долітало.

А тепер уявімо, що все це запускалося б із сусідньої країни, неважливо, як вона називається, і що Ізраїль залишився, як і ми, – наодинці саме у справі відбиття нальоту ворожих засобів ураження. Адже, як ми знаємо, максимум того, що роблять наші сусіди, – то це іноді з грізним виглядом піднімають у повітря свою авіацію. Це робили Польща та Румунія. Але ні перша, ні друга так і не наважилися перехопити дрони і ракети навіть у тому випадку, коли вони залітали на їхню територію і де-юре були абсолютно законними цілями. Зауважимо: американців, англійців та французів не зупинила перспектива опинитися втягнутими у пряме протистояння з Іраном.

Їхні офіційні особи (крім США) просто заявили про те, що беруть участь лише в оборонних діях Ізраїлю і не збираються підтримувати атакувальні заходи щодо Ірану. Ці заяви вичерпали всі можливі запитання. Вони не порушували суверенітету Ірану і не входили в його повітряний простір, а збивали його засоби ураження над територіями інших країн. Нічого не заважало і не заважає тій самій Польщі робити точнісінько те саме, але як кажуть, «маємо, що маємо». Коли є бажання – шукають можливості, коли бажання немає – шукають виправдання.

Але просто уявімо, що Ізраїль має ворога не за дві тисячі кілометрів, а прямо за своїм сухопутним кордоном, і обстріл відбувається з невеликим «плечем», що робить дрони вже набагато небезпечнішими, ніж у наявній ситуації. Плюс до того, все, що летить, треба збивати власними силами. І ось летить 400+ цілей різних типів за ніч. Але ж і при 20–30 ракетах практично регулярно були пропуски. І між іншим, самі ізраїльські колеги пишуть, що прильоти були не лише по житлових будинках, що широко висвітлювалося, а й по тих цілях, куди противник явно хотів влучити.

Тепер ще трохи ускладнимо завдання для того, щоб можна було проводити порівняльний аналіз. Знову ж таки, припустимо, що все це летить не по Ізраїлю взагалі, точніше – не по безлічі цілей, розкиданих по його, нехай і невеликій території, а конкретно по Тель-Авіву. Тут ми не будемо припускати, як би спрацювала система ППО/ПРО Ізраїлю, але кожен це може зробити самостійно, виходячи з уже показаної ефективності й тих ускладнювальних умов, які ми ввели в «Дано» цієї задачі. Після цього вже можна порівнювати і прикидати, наскільки ефективно працюють наші зенітники.

Але ось останній дрон таки добили, і ВПС опублікували загальні дані щодо масштабу та структури повітряного удару, здійсненого цієї ночі. Виглядає це так:

Дронів виявилося без трьох 400, а ракет – вісім «Іскандерів», шість крилатих ракет Х-101 і чотири перероблені на балістику ракети від ЗРК С-300. Останні до Києва навряд чи можуть долетіти, а 14 «Іскандерів» та Х-101, швидше за все, були тут. І більшість дронів – теж. Сьогодні знову був ефект конвеєра, коли з інтервалом одна-дві хвилини «Шахеди» йшли одним курсом і приблизно на одній висоті. Військові пишуть про те, що всі «Іскандери» та крилаті ракети було збито, і за тими звуками, які було чути, характерні вибухи справді були у повітрі.

Щодо «Шахедів» і того, що вони наробили в місті, висловлю одне міркування. Практика показує, що більшість руйнувань, які вони завдають, розташовано ближче до центру з напрямку Голосіївського, Солом’янського чи Святошинського районів. Грубо кажучи, південний і західний напрямки. Якщо йдеться не про якісь конкретні локації у певних районах столиці, а наліт здійснювався для того, щоб завдати шкоди центру міста, де розташовано будинки центральних органів влади, то вимальовується така картина. Ті дрони, які регулярно заходять з напрямків Бровари – Бориспіль, збиваються або так, щоб вони не долетіли до житлової забудови і впали десь на відкритій місцевості, або так, щоб збитий апарат упав у Дніпро чи на острови.

Це до того, що дрон типу «Герань-2», в дівоцтві – «Шахед-136», летить із крейсерською швидкістю близько 180 кілометрів за годину. Напевно, кожен хоча б раз бачив сцену падіння мотоцикліста, який летів на такій швидкості, і бачив, скільки він пролетів за інерцією, перш ніж зупинитися. Але після падіння його швидкість інтенсивно гаситься за рахунок тертя об дорожнє покриття, а у дрона такого тертя нема. А раз так, то якщо при його ураженні не вибухнула бойова частина з повним руйнуванням апарата і не сильно пошкодилася його геометрія, щоб він став перекидатися і тим самим збільшував площу опору набіжному потоку повітря, він почне падати вниз, набираючи швидкість.

Таким чином, якщо дрон було збито саме в останньому варіанті, він буде некеровано падати вниз по дузі. І якщо апарат ішов зі східного напрямку, то є велика ймовірність того, що він впаде у Дніпро або вріжеться у пагорбкуватий правий берег. Якщо ж він ішов з півдня чи заходу, то він упаде десь, не долетівши до центру. Саме цю картину ми і спостерігаємо. З цих напрямків, між центром і курсом входу в небо столиці, немає локацій, куди можна було б «вкласти» збитий дрон. Звідси й такі наслідки.

Це говорить про те, що з цих напрямків треба прикривати місто щільніше. І мова тут повинна йти не лише про ущільнення вогневих груп чи чогось подібного, а й про застосування незвичних для ворога засобів. Як було сказано вище, противник явно використовує тактику конвеєра, коли група дронів виходить на позицію атаки, а потім влаштовує «стрічку» або суцільну атаку з інтервалом від пів хвилини до пари хвилин. Мабуть, так противник сподівається, що засоби ураження відстріляють свій боєкомплект, і поки вони будуть перезаряджатися, через утворене в цьому конкретному «коридорі» вікно зможуть проскочити одна чи дві машини.

І тут для них важливо вести дрони чітко одним і тим самим курсом, щоб навантажувати один і той самий набір засобів ППО. Скажімо так, у цьому є своя логіка, але вона містить і слабке місце. Просто припустімо, що на цьому маршруті з’являється аеростат, для якого визначаються конкретна локація і висота баражування. А якщо він буде пов’язаний із землею парою тросів, то між ними можна влаштувати «павутину», яка стане перешкодою для дронів.

Таке рішення може стати протиотрутою від конвеєра, і що найголовніше, при правильній тактиці використання і дрон буде перехоплено, і куля не постраждає. А це означає, що нейтралізацію дронів можна буде виконувати без витрати боєприпасів, а просто використовуючи їхні непереборні слабкості. Противнику доведеться або розбивати конвеєр на безліч напрямків, що збільшить кількість засобів ППО, які їх перехоплюватимуть, або відмовлятися від польотів на надмалій висоті, але тоді вони будуть добре помітні буквально для всіх засобів виявлення, з усіма відповідними наслідками.

Зрозуміло, що на війні немає нічого постійного і на кожну дію противник шукає і зрештою знаходить свою протидію. Але тут важливо враховувати кілька моментів. Перший: застосування дирижаблів саме як військового засобу створює серйозну небезпеку для комерційної авіації. Але в нас її немає в принципі, а ворог таки намагається її підтримувати, і тому саме такий підхід не має фундаментальних проблем у нас, а вони, безумовно, будуть у противника, якщо він піде тим самим шляхом. Крім того, сама така платформа має можливість розвитку і трансформації.

Припустімо, що противник навчиться обходити ці перешкоди за рахунок сенсорів, які буде встановлено у дрони, але це безумовно підвищить їхню вартість. Плюс до того, хто сказав, що на дирижаблі не можна встановити сенсори, які видаватимуть цілевказівки засобам ураження, що знаходяться на землі? Або чому не припустити, що «повітряна кулька» згодом стане не такою вже й безневинною? Вже є дані про те, що відбулося як мінімум одне масштабне застосування дронів-перехоплювачів. Сенсори на кулі можуть передати цілевказівку на такі апарати, які буде підвішено прямо до неї.

Зрештою, вчора пройшло повідомлення про те, що в Харківській області вперше позиції ворога було захоплено комбінацією повітряних і наземних дронів. Противника було знищено дистанційно, двоє «визволителів» здалися в полон залізяці, і їх було відконвойовано до наших позицій саме дронами. А наземні дрони було обладнано турелями з кулеметами, що цілком можна оформити і на повітряну кульку. У будь-якому випадку, застосування чогось подібного поламає усталені схеми застосування «Шахедів» і змусить ворога шукати вихід із ситуації. А через те що така система має потенціал розвитку, можна пограти в цю гру без величезних витрат на реалізацію проєкту.

Ну, а на завершення знову слід зауважити, що ось такі масштабні дії ворог виконує виключно від безкарності. Однієї операції «Павутина» виявилося достатньою для того, щоб більша частина стратегічної авіації ворога полетіла на Далекий Схід і Камчатку. Лікується це саме в такий спосіб. Тому удар у відповідь по столиці ворога за удар по власній столиці – саме ті ліки, які лікар прописав.