Автор перекладу: Світлана
Щойно в Абу-Дабі завершилися прямі переговори найвищого рівня між делегаціями Азербайджану та Вірменії. Насправді після трьох десятиліть війни сторони остаточно переконалися в тому, що загалом усього цього можна було б уникнути, якби не інтереси москви, яка не хотіла самостійного виходу Азербайджану, та й Центральної Азії, на ринки нафти й газу в Європі і для цього використовувала Вірменію як такий собі корок для всього процесу. Щоправда, Азербайджан таки зміг прокласти труби і залізницю в обхід Вірменії та Карабаху, який тоді роздирала війна, через територію Грузії, але зараз цей номер не пройшов би, тому що у Тбілісі тепер сидить маріонетковий уряд кремля, який керує кудлатими ляльками, засунувши їм ззаду руку для відомих маніпуляцій.
Після звільнення власної території Азербайджан через різних посередників почав діалог з Вірменією про те, щоб нормалізувати відносини й залучити Вірменію до транспортних проєктів уже не лише самого Азербайджану, а й центральноазіатських країн. До останнього часу прямий діалог між Баку та Єреваном був дуже примарним, а преса обох країн не втрачала можливостей ущипливо пройтися один по одному. Але після того як у Вірменії мало не стався путч, інспірований явно промосковськими силами, преса скинула оберти і виникла ситуація для налагодження прямого та нормального діалогу.
Азербайджан як країна-переможець і, безумовно, сильна сторона цього дуету, тим більше – жорстко показавши зуби москві та непрямо підтримавши Вірменію, виступив ініціатором прямих і конструктивних переговорів, і Єреван прийняв цю пропозицію з умовою проведення переговорів на нейтральній території. Тому сторони погодилися провести їх в Еміратах. І далі все йшло приблизно за сценарієм, який намітив Баку.
Так, на тих відео, які одразу ж стала публікувати преса, було видно, що президент Азербайджану першим з’явився до зали, відведеної для переговорів, і зовсім недовгий час, але все-таки – почекав на вірменського колегу. Тим самим було показано, що корона з голови не впаде і що Баку не має наміру демонструвати свою перевагу. Ба більше, коли до зали увійшов Пашинян, Алієв пішов йому назустріч і простяг руку для рукостискання, що в цій ситуації було зовсім не обов’язковим.
Але Алієв цим не обмежився і запропонував рукостискання особам, які супроводжували Пашиняна, і ті всі як один поручкалися з Алієвим, а Пашинян стояв і розгублено спостерігав за цією сценою підкресленої дружелюбності. Але потім спохватився і став вітати рукостисканнями осіб, які супроводжували Алієва. Для Сходу це були сильні жести, і тим самим Алієв показав, що не ставиться до свого візаві як до представника переможеної країни, – навпаки, тим самим він ніби підвів риску під війною і готовий відновлювати нормальні відносини з Вірменією як з рівним партнером, без приниження, як це зазвичай робить прутін.
Формат переговорів не передбачав підписання якихось документів, і швидше за все, це був захід, який мав стати відправною точкою для нормалізації відносин. А наявність посередника у переговорах якраз і слугує підтвердженням жорсткої конфронтації. Тобто тут ішлося про те, чи можливий відкритий діалог, чи ні. Імовірно, сторони дійшли висновку про його можливість, бо після раунду розширених переговорів, де, напевно, було дотримано формальностей, лідери двох країн провели раунд переговорів тет-а-тет, після чого взяли тайм-аут, мабуть для того, щоб поспілкуватися зі своїми делегаціями і дати установки для потрібної тональності переговорів. Після цього відбулися ще раунди особистих і загальних переговорів, що тривало близько п’яти годин.
Через те що ніхто й не очікував формалізації результатів переговорів, то не було ні підписання якихось документів, ні спільних підходів до преси, але наскільки можна зрозуміти, сторони переконалися в тому, що конструктивний діалог можливий, і тому тепер піде підготовка до переговорів з формальними результатами, а по-гарячому їхня преса пише таке:
«Було проведено серйозні та змістовні обговорення щодо ключових напрямів мирного порядку денного – делімітація кордонів, відкриття та розвиток Зангезурського коридору, парафування мирної угоди. Досягнуто загальної домовленості про продовження переговорів як у форматі різних робочих груп, так і на більш високому рівні».
Словом, при погляді на все це пригадуються слова їхнього класика:
«Прощай, немытая россия, страна рабов, страна господ, и вы – мундиры голубые, и ты – им преданный народ».