Теорія згасання

Автор перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Коли згадуєш дімінуендо совкової епохи, доводиться відзначати поетапність цього процесу. Згасання відбувалося хоч і плавно, проте в певні моменти можна було зрозуміти, що якийсь етап уже пройдено. Як це не смішно, але все стало очевидно в той момент, коли з’явилася загадка: «Що таке – довге, зелене і пахне ковбасою?» Класичною була відповідь: підмосковна електричка. У вихідні до москви тягнулися жителі області і навіть сусідніх областей для того, щоб купити тієї самої ковбаси по 2.20, і бажано – на весь тиждень.

Коли совок вклинився штрейкбрехером в арабське нафтове ембарго, у країну хлинули шалені гроші і почався «розвинений соціалізм». У цей період совки не мали особливих проблем ні з ковбасою, ні з іншими продуктами. Точніше, проблеми були, але не стільки з кількістю, скільки з якістю. Але саме тоді публіка познайомилася з томливим словом «салямі», і обов’язково – фінська салямі. Якщо хтось пам’ятає, в культовій сцені так само культового фільму про Штірліца замаскований Ісаєв вів діалог з німецьким генералом, і там вони хвалилися продуктами, які везли з собою, – коньяком і салямі. Якби таке кіно вийшло сьогодні, на це ніхто не звернув би уваги, а тоді згадування салямі було знаковим.

У той самий час публіка дізналася про те, що індійська розчинна кава пахне зовсім не так, як кавовий напій «Цикорій», і з’явилися інші екзотичні продукти імпортного виробництва. Але все це швидко закінчилося, і виявилося, що за цей час вже зникла низка власних продуктів. Зникнення це йшло, починаючи з глибинки, і тому з’явилися ті самі ковбасні потяги. До речі, через Амвросіївку, Іловайськ і Харцизьк на Донбас їхали жителі Ростовської області федерації по те ж саме. Додому вони їхали завантажені ковбасою по 2.20 та іншими, ще доступними продуктами.

Потім зникла ковбаса, за нею – крупи, і врешті-решт у вітринах продовольчих магазинів залишилися лише сірники, з яких було викладено «Слава КПРС». Потім зникли й сірники. Вже коли насувалася урочиста кода, щось можна було отримати лише за картками, бо гроші вже не мали самостійної цінності, або «дістати» разів у десять чи навіть у двадцять дорожче за офіційні ціни. Тоді в КК навіть була стаття 154 «Спекуляція», і якщо не помиляюся, – 156 з різними значками «Приховування товарів, обважування, обрахунок» і таке інше.

Втім, один чек-поінт був особливо важливим. Коли зникла горілка, одна стара і безумовно мудра людина сказала мені: «Ну от, хана країні!» Тоді я не визнав його мольфаром, але пророцтво виявилося міцним. Тоді Горбачов оголосив боротьбу з алкоголізмом, і лікеро-горілчані підприємства почали закриватися. Але продукти зникли набагато раніше. І ось, здається, прутін вирішив зайти з козирів. Продовольчої кризи ще немає, а боротьба з алкоголізмом уже дає свої результати:

«У січні-червні російські компанії скоротили випуск алкогольних напоїв без урахування пива, сидру, пуаре та медовухи, випливає з даних Росалкогольтабакконтролю. Загальний обсяг зменшився на 16,1%, до 79,3 млн декалітрів (дал) рік до року. Виробництво горілки знизилося на 10,9%, до 31,38 млн дал, коньяку – на 17%, до 3,45 млн дал».

Словом, процес пішов. Давно вже немає в живих того мольфара, а було б цікаво почути його думку з цього приводу.