Автор: Світлана
Мою вчорашню статтю «Незвичний погляд на сьогоднішній день» читачі сайту сприйняли прихильно і з цікавістю, за що я вам щиро вдячна. Коментарі загалом стосувалися трьох тем: 1) вживання прийменника «по»; 2) історії слова «моторний»; 3) варіантів написання слова «москаль». У цьому невеликому дописі спробую розвинути першу тему – відповісти на коментарі і поділитися деякими думками.
Розглядаючи конструкції з прийменником «по», я вказала, що це лише деякі з багатьох значень цього слова, бо у Словнику української мови їх наведено аж 36. Звісно, я згадала не всі – я хотіла поділитися своїми ідеями, запитаннями без відповідей, які, можливо, підтвердяться вашим досвідом, знаннями чи спонукатимуть до пошуків. У цьому контексті фантастично цікавим є фото, яке додав до статті шановний Anti-Colorados: надгробок могили Симона Петлюри на кладовищі у Парижі, крім історичної цінності, показує, що жінок, похованих тут, назвали по-різному: Петлюрова і Петлюрівна. Тобто лише з написів, знаючи мову і не знаючи нічого про цих жінок, можна припустити, що одна – це дружина (бо її назвали по чоловікові), а інша – це донька (бо її назвали по батькові). Гугл відповідає: «Він мав дружину Ольгу, яка через потрясіння втратила зір після загибелі чоловіка. Їхня донька, яку назвали Ларисою на честь Лесі Українки, померла від туберкульозу у 30 років».
Повернімося до коментарів. Зокрема, читач пригадав ще один напрям вживання слова «по»: «А ще: пропонують (товар) по 25 грн за штуку, і схоже про таблицю множення наприклад тричі по п’ять дорівнює близько п’ятнадцяти». Автор навів дуже слушні спостереження, які ми пов’язуємо з розподілом якихось одиниць, або вони сприймаються нами як окремі (за штуку). А коли хочеться підкреслити цілісність, а не «роздріб», то на зміну прийменнику «по» («По чому купляв?») приходить «за» («За скільки купив?»). У мене це значення «розподілу» пов’язане ще з однією іронічною бабусиною приказкою. Сюжет: мати принесла дітям гостинців, і одній дитині не вистачило. Тоді вона попросила кожного поділитися: «А моїй Горпинці – всі по половинці». Горпинка, звісно, у виграші.
Коментар іншого читача не менш цікавий: «Ще додам дрібничку щодо прийменника «по». Моя бабуся дуже наполегливо зауважувала, що коли треба принести води, то йдуть ПО ВОДУ. А якщо про когось кажуть, що він пішов ЗА ВОДОЮ, то це означає, що він потонув. Тому суворо забороняла намагання вимовити кальку з московитської».
Якщо комусь цей вираз – «людина пішла за водою» – ще був невідомий, то наведений коментар дає нагоду його зрозуміти і вживати дуже обережно. І на цій конструкції хочу зупинитися трохи детальніше. «За водою» означає не тільки «шлях» руху (вода), а й напрямок руху (за течією), тобто загалом він є нейтральним. У пісні Володимира Івасюка «Два перстені» Софія Ротару колись співала: «Як знайти мене захочеш, кинь їх вранці за водою». Так само протиставляються напрямки руху за годинниковою стрілкою – проти годинникової стрілки (у цьому самому значенні вживається пара за сонцем – проти сонця), за вітром – проти вітру і так далі. Можливий ще й інший варіант – «по воді» (без уточнення щодо течії). Наприклад, купальські вінки опускають на воду і пускають по воді, тобто теоретично він може нікуди й не пливти, бо для цього обряду бажано обирати річку або озеро з тихою водою.
Але не можу не поділитися одним невеликим спостереженням. Не претендую на повноту і системність, але інтрига не відпускає. В одній російській народній пісні є слова: «Шла девица за водой, за ней парень молодой». Тобто в їхній мові ця конструкція, від якої бабуся нашого коментатора ще більше посивіла б, є цілком нормальною. Але це ще не все. В іншій їхній пісні є інші рядки: «Пошлю казака по воду, пошлю казака по воду – ни воды нет, на казаченька, ни воды нет, ни молоденького». Тут у тому самому значенні вжито конструкцію «по воду». Про казаків (не можу їх писати козаками) – іншим разом, але тут цікаве те, для чого баришні вода. У мене пазл не складається. Весела народна пісня починається так: «Посею лебеду на берегу, посею лебеду на берегу, мою крупную рассадушку, мою крупную зеленую». Далі наводжу свої запитання без відповіді. Навіщо сіяти лободу (оту, яка на заголовному фото)? Це злісний бур’ян, який легко розростається сам і його важко вивести. Гугл підказує, що лобода їстівна (але дивним чином першими наводяться явно російськомовні статті з гугл-транслейтом на зразок «грубий борознистий стебло» («Совпадение? Не думаю»). Потім: навіщо сіяти лободу (чи садити рассадушку – агрономи є в студії?) саме на березі? Якщо вона цінна, посій біля ізби. Якщо в цій пісні згадують казака, то вона могла виникнути тоді, коли вже вирощували цінніші культури – жито чи пшеницю. На випадок голоду? Як делікатес? У другому стовпчику баришня повідомляє, що лобода засохла без дощу (на березі, пам’ятаємо), і в третьому стовпчику вона посилає казака по воду (з нього й почали цей детектив).
Словом, у кого які асоціації з водою, а в мене такі. А начебто говорили тут про прийменник.
“Їстівна рослина. Молоді листки й ніжні стебла лободи доречні під час приготування гострих салатів для пом’якшення смаку. На Кавказі листя лободи кладуть в борщ. Додають її як спаржу або шпинат до різноманітних овочевих соусів, пюре. Зілля лободи маринують як капусту. Правда квашене листя має дещо неприємний запах. Відварене листя лободи подрібнюють і пропускають на м’ясорубку. До цієї маси додають трохи молока, сирих яєць, розмочені сухарі, сіль, цибулю і готують смачні овочеві котлети, запіканки, оладки.
У Чилі та Перу лобода нині культивується як важлива салатна, овочева і борошниста рослина.”
Дякую!
Дай Боже, шановне панство, доброго ранку.
Маю власну думку щодо змісту балалаєчних пісень.
Справа в тому, що “російській язик” є штучним утворенням. Він з’явився шляхом нашарування місцевих угро-фінських діалектів, державної уйгурської мови Орди та церковної старо-болгарської, якою були написані православні книжки. Тобто у кожній місцині власні звичаї, прикмети та уособлення були переведені на “россійскій”. Таким чином втратився сенсовий зв’язок.
Наприклад, в Україні здавна кінь асоціювався із чоловіком, а все, що пов’язано з водою, із жінкою. Тому слова пісні
“Розпрягайте хлопці коні, та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать”
означають: ви собі ідіть відпочивайте, а я піду пошукаю дівчину, бо хочу покохатися.
У словах пісні лаптів теж є якийсь сенс. Але не певен, що вони самі те знають.
“по” в значенні “після” прослідковується в назві для тижня по-неділок, а російською це пояснити неможливо; замість російської кальки “після того” краще б вживати “по тому”.
Також спливло на думку польське прислів’я “Mądry Polak po szkodzie”, рівнозначне нашому “Знав би де впасти, соломки б підстелив”, або одеською “Шоб я бил такой умний до, как моя жена после”.
Шановна Світлано, Ваша друга стаття ще більш цікава.
Щиро дякую!
У Ваших рядках я з подивом побачив ще одну людину, яка не просто любить рідну мову, а живе нею.
Як же не вистачає в Україні тих, хто б так лагідно ставився до рідного слова, а не спекулював ним на свою користь (геть не розуміючи, про що читає зі спеціально підготовлених текстів).
Велика подяка також Автору “Лінії оборони” додатково за те, що сприяв появі на ресурсі такої потрібної тематики!
А Вам, Світлано, зичу натхнення у започаткованій праці – вона дуже варта покладених на неї зусиль.
Бережіть себе.
PS. Вважаю, що було б корисно й на головній сторінці ввести рубрику “Рідне слово”.
Лобода в давні часи культивувалася в Україні, займаючи нішу більш пізньої капусти, її також активно споживали у голодні роки. Її недолік у порівнянні з капустою – низька врожайність з великими трудозатратами при збиранні врожаю. Раджу авторці спробувати її на смак у вигляді салату або додати в тісто до оладків. Угрофіни, вірогідно, донедавна споживали лободу, бо в їхніх ареалах важче вирощувати щось пристойне.
Прийменник «по» – це, звичайно, цікаво, але до чого тут «Defence Line»??? Не сумніваюся, що на іншому сайті тема прийменника заграла б яскравішими фарбами
“teo99 :
1 Липня, 2025 о 8:55 am
Прийменник «по» – це, звичайно, цікаво, але до чого тут «Defence Line»??? Не сумніваюся, що на іншому сайті тема прийменника заграла б яскравішими фарбами”
Можливо стаття безпосередньо і не стосується захисту України. Але мова, це перший і головний бар’єр спротиву. Згадайте, найперше, що завжди робили лапті, забороняли офіційний вжиток рідної мови, друк книжок, навчання. Тому допис має право на життя саме тут. Та і багатьом він подобається. А кому не цікаво, можна не читати. Я деякі статті лише проглядаю.
З повагою, Фішер.
Шановна Світлано! Захоплююся вашими досконалими перекладами дописів Анти-Колорадоса. Дякую за цікаві роздуми про нюанси української граматики, фольклору та мови в цілому. Українській мові теж потрібна своя “лінія оборони”. Читаючи про Терпилиху, згадала, що прізвище батька Наталки було Терпило. Отже, Кайдаш — Кайдашиха, Терпило — Терпилиха — це за правилом. Дякую за Ваш допис.