Автор перекладу: Світлана
Ворожа преса іноді видає перли такого плану, що, напевно, там не розуміють, що вони випустили в ефір. Хоча, можливо, тут справа трохи в іншому. Ворожа цензура зараз настільки отупіла, що й нігтя не варта тієї, що була в совку. Там тексти перевірялися не лише в лоб, а й на предмет контекстів та всякої езопівщини. Не можна сказати, що й тоді фільтри працювали на всі 100%, проте кадри добиралися з потрібними професійними якостями і навичками, що давало досить високий відсоток відсіювання. Помилки можна було вирахувати за забороною вже випущеної книги, фільму, пісні чи чогось такого, коли «бомбу» виявили постфактум.
Зараз «людський матеріал» режиму настільки ганебний, що це навіть не другий і не третій сорт. За аналогією з харчовою промисловістю, це можна порівняти з такою якістю продукції, яка використовується тільки для тваринництва, наприклад, для комбікорму свиням. З іншого боку, можливо, оцінка споживача пропаганди якраз і визначає рівень кадрів цензури. Простіше кажучи, цензура і пропаганда варті споживача, на якого вони розраховані. А новина, яка потрапила в їхню пресу, виглядає приблизно так:
«Російський зернотрейдер та експортер «Паллада» подав у Московський арбітражний суд позов до Центрального банку Сирії та Генеральної корпорації з торгівлі, зберігання та переробки зерна Міністерства внутрішньої торгівлі і захисту прав споживачів Сирійської Арабської Республіки, повідомляє Reuters з посиланням на картотеку арбітражних справ. Сума позовних вимог становить 5,6 мільярда рублів…»
У цьому шматку тексту чудово все, починаючи з того, яка судова інстанція використовується для подання позову. Як правило, спори щодо міжнародних комерційних угод розглядаються міжнародними судовими інстанціями. Їх досить багато, і сторони можуть вибрати будь-яку з них, але якщо вирішення можливих спорів закріплюється за судовою інстанцією однієї зі сторін договору, то можна сміливо говорити про те, що договір було укладено під тиском, з усіма відповідними наслідками. Нам невідомо, яку інстанцію було зазначено у спірному контракті, але лапті легко практикують самовільну зміну юрисдикції, подаючи позови у власні суди, навіть якщо контрактом передбачено якийсь міжнародний арбітраж.
Наскільки можна зрозуміти, йдеться про оплату пшениці, поставленої в Сирію під час правління Башара Асада, і про те, що його уряд розбігся і не оплатив поставлену продукцію. Але ж сам товариш Башар перебуває в Москві, і втікав він туди не порожняком, а тому тут є інші варіанти стягнення боргів, і ось такий хід цілком може запустити ланцюг подій, які можуть вилізти боком самій росії. Але найголовніший ризик для позивача знаходиться в іншій площині. Адже з огляду на те що ситуація сильно змінилася, було б простіше списати ці борги чи просто не звертати стягнення, адже жодне рішення московського суду неможливо виконати в Сирії. Але тут – інше питання. Адже цар узяв та й особисто списав Сирії десять мільярдів доларів якраз десять років тому. Це – борги за старі постачання зброї. А потім він туди ж навіз нові гори зброї, і є підозра, що їх теж не оплатили. Звідси виникає дуже поганий висновок про те, що зернотрейдер виявився розумнішим за прутіна? Адже мало того що він списав старі борги, то ще й не вимагає повернення нових боргів за поставлене залізо. Простіше кажучи, трейдер що ж, вважає, що цар – дурень? А це навіть звучить страшнувато і явно віддає якщо не «Новічком», то вже точно – полонієм у чаї.
З іншого боку, у Вови зараз маса проблем значно більшого калібру, і тому ось такі речі вже напевне не викличуть у нього бурхливої реакції навіть у тому випадку, якщо йому хтось пояснить, як на нього, хай і ненароком, але все-таки покришили батон. Справді, він тільки хотів показати публіці, що в нього ще є порох у порохівницях і ягоди в… теж є, шляхом репресій щодо азербайджанців, яких він, мабуть, вважає людьми Алієва, але й тут розклад пішов не той.
Якщо на расеї почалися затримання та арешти азербайджанців, то і в Азербайджані пішла така сама гра. Причому, як можна зрозуміти, місцеві спецслужби давно вели розробку діяльності лаптів на своїй території, але не поспішали з процесуальною реалізацією своїх оперативних розробок до потрібного моменту. І ось цей момент настав. Ось що про це пишуть просто зараз:
«У Баку затримано головного редактора і шеф-редактора «Sputnik Азербайджан» – влада заявила про «незаконне фінансування»… Міністерство внутрішніх справ Азербайджану підтвердило факт затримання. За заявою відомства, акредитацію редакції «Sputnik Азербайджан» було офіційно призупинено в лютому 2025 року, проте, незважаючи на це, видання продовжувало свою діяльність у країні. Як стверджують в МВС, робота велася «шляхом незаконного фінансування».
Під час обшуку в редакції «Sputnik Азербайджан» у Баку було також затримано двох чоловіків, яких азербайджанські ЗМІ називають «імовірними співробітниками російських спецслужб». За даними видання Minval, ідеться саме про Картавих і Бєлоусова, які начебто є агентами ФСБ, що працювали під прикриттям журналістів».
Тобто в Баку явно повернули прутіну точнісінько такого ляща, якого він хотів продемонструвати публіці як свою нестерпну рішучість і жорсткість. А тут пішло упакування його кротів жорстко і конкретно. Тому самодіяльність зернотрейдерів могла залишитись і непоміченою, а дарма. Адже тут справа не тільки в тому, що позов став натяком на дурноголовість фюрера, але й може викликати такі наслідки, перед якими сума позову за неоплачене зерно може виявитися краплею в морі, і якщо ситуація розгорнеться на повний зріст, то курник безкоштовно постачатиме пшеницю до Сирії ще років двісті.
Адже саме путінська авіація зруйнувала в Сирії десятки міст до стану щебеню. Є маса доказів цього, і просто зараз є живий і тривалий доказ усього цього у вигляді того, що прутінці зараз коять в Україні. Крім того, вони ж не просто руйнували міста і завдавали матеріальних збитків, а й займалися масовим та систематичним знищенням мирного населення, доказів чого теж – маса. Поки що все це не формалізувалося у звернення Сирії до міжнародних судових інстанцій, але схоже на те, що це – питання часу.
І ось такий позов, поданий зернотрейдером, цілком може спровокувати початок ще й цієї епопеї. А якщо там тільки копнути зовсім небагато, то воєнні злочини полізуть, як черв’яки з грядки. Словом, прутіну зараз краще не покидати бункера, а якщо покидати, то у вигляді двійника чи трійника. Охочих його «хоч за горло потримати» стає дедалі більше. І хтось же пропустив таку неприємну подачу, але вже пізно пити «Боржомі».