Автор перекладу: Світлана
Те, про що ми писали у вигляді обґрунтованої версії щодо вдалої атаки на аеродром «Кіровське» у тимчасово окупованому Криму, тепер підтверджено на офіційному каналі Генштабу ЗСУ. Зокрема, там сказано таке:
«…Частково підтверджено результати вогневого ураження 28.06.2025 аеродрому Кіровське на тимчасово окупованій території АР Крим. На цей час відомо про знищення ЗРГК «Панцирь С1» та гелікоптерів противника: Мі-8; Мі-26 та Мі-28. Інші результати потребують додаткового вивчення та належного підтвердження…»
Власне, цей текст повністю підтверджує уривчасті відомості, які по-гарячому давав «Кримський вітер» та деякі інші джерела. Але в цьому повідомленні ГШ цікаве не те, що підтверджено, а що залишилося за кадром, і воно наводить на певні роздуми. Так, наприклад, добре відомо, що було завдано два удари по різних частинах аеродрому з кроком ударів приблизно година. Сталося це о першій та о другій годині ночі. І якщо йдеться про «Панцир» і три вертушки, то рішуче незрозуміло, що ж там детонувало просто до середини дня? Ні в «Панцирі», ні у вертольотах просто не поміститься стільки боєприпасів, щоб вони давали такий ефект настільки довго.
Інтрига залишилася не тільки в цьому, а й у тому, чим же ЗСУ так смачно пригостили противника? Зазвичай ГШ залишає невеликі натяки на те, хто відпрацював по цілі, хоч і не вказує на тип використаної системи озброєнь. Уже методом дедукції можна приблизно вирахувати, що ж там прилетіло і наробило стільки шурхоту, а цього разу немає навіть такого натяку. Цей, і не тільки цей випадок наводять на думку про те, що тут спрацювало щось незвичайне.
Просто припустимо, що це зурочення, і його наклали на голови противника конотопські відьми. Якщо припустити таке, то багато що стає зрозумілим, і не тільки з вертольотами. Так, сьогодні стало відомо, що з танкером тіньового флоту противника Vilamoura, що йшов біля берегів Лівії з мільйоном барелів нафти, трапилася неприємність. Як пише видання Reuters, на борту судна стався вибух у моторному відділенні, після чого воно втратило хід і почало приймати на борт воду. Нафта залишилася в танках і розливу не було тому, що вибух стався акуратний і вивів з ладу силову установку плюс забезпечив пробоїну в борту.
Наскільки можна зрозуміти, судно належить грецькій компанії TMS Tankers, і її представник уже заявив про те, що Vilamoura буксирується в один із портів Греції, де буде оцінено обсяг збитків та подальшу долю пароплава. Що вибухнуло в машинному відділенні танкера – невідомо, зате відомо про те, що він займається транспортуванням російської нафти як із балтійських, так і з чорноморських портів. І цього разу на його борту була саме російська нафта.
Але нас цікавить не тільки цей випадок, а сукупність подібних інцидентів. За даними консалтингової компанії з морських ризиків Vanguard Tech, з початку поточного року внаслідок вибухів постраждали ще чотири судна, які незадовго до пригод заходили в російські порти. Після цього власники стали перевіряти корпуси своїх суден на наявність мін з допомогою водолазів та підводних апаратів. Судячи з того, що трапилося сьогодні, перевіряють вони абияк, а, як видно, «тщательнее надо, тщательнее» І що ще важливо – щоразу вибухи відбувалися дуже акуратно: машинне відділення сумує, а ємності з нафтою не зачеплено.
Якщо взяти до уваги й ці випадки, коли начебто перевірили все, обстежили, а воно знову вибухнуло, то версія «зурочили» стає основною. А відьми ж обіцяли прутіну влаштувати «пів на шосту», і тепер він шукає вільну панду для Кабаєвої. Ох, і непросто так усе це.
Ну так, у нас руки довгі. За 2025 рік це вже п’ятий танкер, що використовувався для транспортування нафти із російських портів та зазнав вибуху. До нього були: Seajewel (під прапором Мальти),Seacharm (під прапором Маршаллових Островів),Grace Ferrum (під прапором Ліберії),Kola (під прапором Антигуа і Барбуди).Зокрема, три з них зазнали пошкоджень унаслідок вибухів у Середземному морі упродовж одного місяця.
А ще у Середземці після вибуху затонув російський суховантаж Ursa Major зі складу флоту компанії Міноборони рф “Оборонлогистика”, який віз на своєму борту два портові крани Liebherr та дві 45-тонні кришки для атомних реакторів одного із майбутніх криголамів.
На теренах колишнього радянського союзу кількість виробленик УПМ не піддавалась точному підрахунку, а детонаторів ВЗД з металоелементами до сорока діб – ще більше. Звісно після цього судновласники почали перевіряти корпуси своїх суден, що заходили до російських портів, на наявність мін за допомогою водолазів. Ну то перевіряти то можно, але я якось не чув що хтось може зняти з корпуса УПМ без підриву, бо зазвичай там встановлений детонатор невилучення ЗН, який підриває міну, при спробі зняти її з об’єкта підриву.