Автор: anti-colorados
Щойно йдеться про те, що місце злочину контролює курник, можна не сумніватися в його намірах використати привід для того, щоб досягти своєї мети під прикриттям гуманітарного заходу. Тобто це не гіпотеза чи припущення, а багаторазово підтверджена тактика поведінки лаптів, яку треба сприймати як почерк злочинця. З огляду на це, було дивно читати нашу пресу і вислуховувати наших «військових експертів», які потім зі здивованим виглядом розповідали про те, що ворог використав режим припинення вогню в Олешках не стільки для того, щоб вивезти звідти цивільних, як безперешкодно перекинути живу силу, техніку, озброєння, боєприпаси та інше довольство.
Тут стає зрозумілим те, що або це були не журналісти та експерти, а лохи, або вони навмисно підтримували вороже легендування своїх військових заходів під прикриттям гуманітарної акції. Тобто кожен, хто серйозно міркував про «гуманітарку», а потім «з подивом виявив…», – або ворог, або корисний ідіот. Якби це не було прикриттям справжніх заходів, які цікавлять ворога, жодного «гуманітарного коридору» і «припинення вогню» не було б у принципі.
І, за великим рахунком, сам захід не має ні знака мінус, ні знака плюс. Вони виникають виключно через те, як протиборчі сторони розглядали цю подію. Впевнений, що ворог це собі пояснив як «військову хитрість», і, мабуть, наші військові теж могли і повинні були виходити з того, що ворог використовує припинення вогню саме так, як і використав. І тут уже питання, чия військова хитрість виявиться більш просунутою.
Адже якщо ворог перекинув туди свій особовий склад і матеріальну частину, а мирного населення там уже не залишилося, то це створює не лише проблеми, а й відкриває можливості в тому випадку, коли під час цих заходів було чітко встановлено, що, куди, скільки і в якому порядку. Якщо все це вдалося зафіксувати, тут виникає сцена про хитре місце і прилад з гвинтом. Але в такому разі дуже дивно виглядають стада «журналістів» та «експертів», які заламують руки і виривають оберемки волосся з різних кінців фюзеляжу. Просто підіб’ємо підсумок цієї частини картини. Ворог завжди і обов’язково використовуватиме будь-яке гуманітарне прикриття для досягнення своїх військових цілей, і особливо – на підконтрольній йому території.
Далі – фігуранти, і умовно їх тут три – прутін, найвеличніший і дружина Тромба. Уважно погляньмо на цих персонажів та чесно даймо відповідь хоча б собі на просте запитання: хто з них є поборником гуманітарних цінностей? На мій погляд – жоден із них. Мало того, кожен із персонажів своїми діями та способом життя багаторазово продемонстрував такий стан речей.
Про прутіна можна багато не міркувати, бо ми все це бачимо щодня, але все ж таки один момент варто нагадати. Він стосується його власного населення і до нашої війни не має жодного відношення. Йдеться про школу в Беслані. Тоді чеченські бійці захопили школу з дітьми й батьками. Чому так склалися обставини – не важливо, а важливо те, що президент Чечні Аслан Масхадов виступив із пропозицією приїхати на місце, хоча він був у підпіллі, і вивести своїх людей зі школи, щоб не допустити кровопролиття, під гарантії безпечного виходу.
Ось це був варіант гуманітарного вирішення питання. І Масхадов вже виїхав до Беслана, а місцева влада дала йому «зелену», але для прутіна це було неприйнятно, бо такий хід міг обвалити легенду про кровожерливих бійців Ічкерії. Тому без найменшої рефлексії він віддав наказ на штурм, хоча за різними даними, Масхадов вже перебував за 20–30 кілометрів від місця подій. У результаті почалася м’ясорубка. Зауважу, це був ще «ранній» прутін, а не м’ясник, що по вуха у крові, як зараз, і що ж, у нього виникли гуманітарні міркування, щоб вивести українське населення з Олешок?
(Далі буде)