Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Учора преса була завалена цитатами з прутіна, де він запропонував «гуманітарну місію» в Костянтинівці за прикладом того, що було в Олешках, і одне тільки це вказує на те, що брехун і вбивця вважав досвід Олешок прийнятним для того, щоб повторити його ще десь. Загалом ми навмисно не торкалися теми Олешок, бо навіть у вигляді анонсу і без тих даних, які було оприлюднено постфактум, було зрозуміло, що це оперативна комбінація ворога, якою він досягає цілей, що навіть близько не лежать із гуманітарними. А потім, коли ці дані з’явилися, – все стало на місце. Але раз лисий живодер знову звернувся до цієї теми, то є сенс повернутися до Олешок і розібрати весь захід на частини.
Весь цей захід посилено просувався як «гуманітарна місія», і таким чином з самого початку визначалася певна точка зору, з якою публіці пропонувалося на все це дивитися. Але в такому випадку треба чітко розуміти, хто й навіщо просуває саме такий спосіб оцінки цієї п’єси, і якщо є хоча б найменші підозри в тому, що це робиться зі злим наміром або для того, щоб приховати справжній характер заходу, потрібно відмовитися від запропонованої точки огляду і вибрати будь-яку іншу, на власний розсуд і за внутрішнім переконанням.
У цьому випадку це – не вся п’єса, а лише одна з численних сцен значно більшої події – війни, яку почав курник проти України з метою знищення України як держави та українців, які мають національну ідентичність. Власне, ні прутін, ні лапті цього не приховують і прямо кажуть, що вони прийшли нас вбивати за цю саму національну ідентичність, і тому називають нас або націоналістами, або нацистами. А якщо так, то навіть без урахування того, що війна носить загарбницький характер, вона має всі ознаки геноциду. І будь-який епізод цієї війни слід розглядати виключно в цьому контексті.
Щойно ми приймаємо нову точку огляду, картина миттєво змінюється. «Гуманітарний» наліт змітається повністю і залишається злочинний епізод злочинної війни. Саме так повинна на це дивитися будь-яка розсудлива людина. І вже тільки один факт зміни точки зору на цей захід одразу ставить питання про те, хто і чому навмисно формував іншу точку зору, подаючи цю подію як розташовану окремо у сферичному вакуумі. Ну, а ми пропонуємо подивитися на все це як на злочин, один із великої низки.
Щойно ми опиняємося на цій стежці, постає питання про огляд місця злочину, можливі мотиви злочинців і, власне – ким були злочинці. Почнемо з місця. Якщо ми – адекватні люди, то перше запитання, яке ми повинні собі поставити, виглядає зовсім просто: хто контролює місце цього злочину? Згадаймо про те, хто контролював місце падіння лайнера рейсу МН-17 і у що цей контроль вилився. Замість того щоб з’ясувати очевидні обставини справи та дійти висновків за кілька місяців, слідство тривало десять років, і за цей час злочинець, який утримував це місце, всіляко замітав сліди злочину, фальсифікуючи факти та докази.
І це для нього – стандартна ситуація. Точнісінько та сама ситуація склалася з катастрофою іншого літака, в якому загинула урядова делегація Польщі на чолі з президентом республіки Качинським. Там досі немає формальної ясності в тому, що там сталося, бо лапті контролювали місце падіння літака і могли робити з речовими доказами все, що завгодно. Тому через стільки часу тему цю не закрито. Але повернімося до Олешок.
(Далі буде)