Погляд на «Олешки» (Частина 3)

Автор: anti-colorados

Той, хто в принципі готовий прийняти подібне припущення, або не товаришує з логікою, або з головою, або й те, й інше. Будь-які промови, які лунають з того боку про гуманітарні міркування, повинні приводити до автоматичної реакції – перевірити наявність патрона в патроннику і заспокоїти дихання, щоб зброя не танцювала в руках. Тобто – зараз вони обов’язково полізуть. Тут можна наводити приклади до нескінченності, але обмежимося викладеним.

Далі – найвеличніший. Знову ж таки, тут можна викладати список до нескінченності, але просто звернемо увагу на ці самі Олешки та окуповану частину Херсонської області, які ворог захопив практично без бою. Він рухався колонами, зустрічаючи лише невеликі й часто – самодіяльні осередки опору. І це попри те, що адміністративний кордон з тимчасово окупованим Кримом було обладнано інженерними і саперними загородженнями для того, щоб затримати просування ворога та перекинути до підготовлених оборонних рубежів потрібну кількість особового складу, який і мав відбити наступ з цього боку.

Але всі вказані рубежі оборони було демонтовано, мінні поля знято, а товариші Єрмак і Верещук не тільки курирували цей процес, але й публічно доповіли про те, що прохід для можливого руху ворожих військ із Криму вже вільний, війська відведено, а Верещучка взагалі радісно заявила, що запускає «шатл» до лінії розмежування. Ну, а ми розуміємо, що обидва ці персонажі не мали повноважень втручатися в діяльність збройних сил і такі накази міг видати лише повелитель рояля.

По суті, вся ця публіка планомірно й наполегливо робила все для того, щоб полегшити ворогові рух у бік Одеси через ті самі Олешки, Херсон та Миколаїв. Тобто саме вони своїми діями забезпечили окупацію цього населеного пункту, і в результаті цього там склалася гуманітарна катастрофа. Не лише там. Станом на сьогодні жодного з цих персонажів не притягнуто до відповідальності. Ба більше, ніхто навіть не розслідував події, які зрештою призвели до гуманітарної катастрофи. І що ж, тепер будемо слухати казки про те, скільки автобусів людей, кинутих в окупацію чотири роки тому, вивезли з Олешок?

І останній фігурант – дружина Додіка. Тут слід зазначити, що коли ми говоримо про події, явища або дії гуманітарного характеру, в обов’язковому порядку виникають чинники морального змісту. Воно й не дивно, бо саме поняття «гуманізм» належить до моральних категорій. А якщо так, то припускається, що вона взяла участь у заході саме з моральних міркувань гуманітарного змісту.

А просто в цей час на її чоловіка сиплються заяви про зґвалтування, його ім’я десятки тисяч разів фігурує в матеріалах Епштейна. Вона сама була знайома з цим діячем і бувала в його притоні на відомому острові. Логіка підказує, що в такому становищі будь-яка жінка, яка має високі морально-етичні кондиції, вже або сама з’ясувала б суть всього цього у чоловіка, або пішла б від нього. А якщо вона особисто ні про що не здогадувалася і все це для неї стало сюрпризом, то моральні принципи просто зобов’язані булі змусити її погнати чоловіка до суду, щоб там він пояснив і зняв з себе підозри, якщо він ні в чому не винен.

Але, як ми бачимо, нічого подібного не відбувається. Вона не готова проміняти комфортне, багате життя на якусь тухлу мораль. Її все влаштовує, і не лише в цьому плані. І ось тепер хтось намагається розповісти про те, що гуманітарні міркування її настільки сколихнули, що вона вирішила особисто взяти участь у цьому заході. Тож, як казав класик: «Не вірю!» І ніколи не повірю нікому з цієї мафіозної сімейки.

(Далі буде)