Сильне і слабке (Частина 3)

Автор: anti-colorados

Ба більше, серйозна робота в цьому напрямі однозначно не буде публічною і основні її параметри, без сумніву, повинні бути закриті грифами таємності. В цьому випадку важливе не те, скільки тисяч чого вдалося підготувати й мобілізувати, а те, що це набуло вигляду публічного пінг-понгу. Просто нагадаємо, як у перших двох чеченських війнах більшу частину озброєнь і боєприпасів армія Ічкерії отримувала саме від російських тиловиків.

А вся ця система працювала до неподобства просто. Вилучені боєприпаси та зброю треба було списувати, і її списували під фіктивні розповіді про розгром колон, ураження складів тощо. Найцікавіше, що колони справді зазнавали розгрому, іноді порожні, а іноді – спеціально підставлені в потрібний час і в потрібному місці. Принцип «Війна все спише» працював, як годинник, і зараз це працює не гірше. Головне – красиво вивести і продати матеріальні цінності, а потім – можна організувати приліт, справжній або ж інсценований.

А тим часом сухий залишок ситуації вказує на те, що ворог справді не очікував, що відповідь України буде настільки потужною, широкою за номенклатурою цілей та глибокою за дальністю ударів. При цьому в нього нема розуміння того, як виходити з цієї ситуації. 80 років після Другої світової війни сформували впевненість у тому, що такого не може бути в принципі, і тому системної відповіді на такий хід подій немає. Такий досвід може почати формуватися тільки після того, як ЗСУ вийдуть на параметри ураження цілей, зіставні з їхніми власними у плані застосування важких боєприпасів.

Усе це виливається в істерики Собяніна, який попереджає про неминучу катастрофу в разі масштабного удару по москві, а також у стогін гауляйтерів, які вже бачать, куди все йде. Вони змушені рефлексувати хоча б тому, що їм зовсім не посміхається виявитися крайніми, коли все почне валитися. І як наслідок такого розвитку ситуації, виникають міркування обізнаних джерел про те, чого вони чекають цієї зими, незважаючи на барвисті звіти чинуш:

«Бєлгород готують до евакуації у зв’язку з загрозою відсутності електроенергії, тепла та інших комунальних благ взимку… В уряді та АП про евакуацію населення, переважно часткову, замислюються і в низці інших регіонів. Про те, що може знадобитися евакуація у зв’язку з наслідками бойових дій, за останні кілька тижнів заявила влада Криму, днр (глава регіону Денис Пушилін давно добивається евакуації частини жителів, насамперед Донецька), лнр, Херсонської, Запорізької (чотири нові регіони і Крим зараз сильно страждають від ударів ворога), Брянської, Ростовської, Курської та Воронезької областей. Після ударів по Санкт-Петербургу про можливу евакуацію частини мешканців кількох особливо небезпечних районів міста, «які можуть становити інтерес для ворога», заговорив і губернатор Олександр Бєглов. Ніде про евакуацію не буде оголошено офіційно. Але місцева влада проводить певну підготовку і планує «діяти за ситуацією».

Зауважимо, тут наведено тільки саму кінцівку ланцюга міркувань цих діячів, а насправді перед цим вони явно прикидали, наскільки вразливими можна вважати ключові об’єкти інфраструктури, та реальні можливості компенсації збитків. І тут наведені вище казки вже просто ніхто не бере до уваги. А власні оцінки того, як усе виглядає насправді, приводять до висновку про те, що доведеться вивозити населення з прикордонних до України регіонів.

Це – на фініші п’ятого року війни і на тлі парадних розповідей про те, як вони все захоплюють, просуваються та перемагають. А, між іншим, до 2022 року безтурботна публіка навіть уявити собі не могла, що їх можуть евакуювати з місць, де вони прожили все життя, просто тому, що схиблена зграя вирішила боротися за традиційні цінності. Такими виявилися тотальне стеження, жорстока цензура та репресії навіть не за інакомислення, а невдало озвучене словосполучення. При цьому всі ті труднощі, які переживає Україна, прямо нав’язано загарбницькою війною кровожерного та хворого на голову сусіда, а вони все це отримали за власним бажанням.