Автор: anti-colorados
Тут є важливий нюанс, який не можна пропустити. Безумовно, ворог має ще совкові плани та методи відновлення чогось, допиляні до сучасних вимог, бо вони завжди живуть у парадигмі «Два пишемо, три на ум пішло». Тобто навіть у той момент, коли вони жеруть гуманітарку у вигляді «ніжок Буша», все одно впевнені в тому, що від’їдяться, переведуть подих і знову підуть у свій вічний «визвольний похід», звільняючи захоплені землі від їхнього населення. Саме тому там завжди були відповідні плани та методики.
Але фокус у тому, що це поступово було трансформовано під ті реалії, які диктував час. А це означає, що в пізньому совку і, відповідно, початковій фазі курника там виходили з того, що вони – ядерна держава і що в разі чого буде або глобальний ядерний конфлікт, або щось на кшталт тих воєн, які вів совок, а потім – і схиблена федерація упродовж восьми десятків років. В основі цієї парадигми лежала впевненість у тому, що війна із застосуванням конвенційної зброї вестиметься виключно на території ворога. І йшлося не лише про те, що московські війська вестиму війну на чужій території, а й про те, що в ході таких воєн ніхто не посміє завдати ударів по їхній території.
Просто згадаймо, як усе це відбувалося. Спочатку все було в режимі придушення повстань, що мало вигляд бліцкригу: НДР, Угорщина, Чехословаччина, Афганістан, потім – Чечня, Грузія… Може, щось пропустив, але скрізь лапті завдавали ударів углиб території противника, і тільки Ічкерія наважилася на диверсійні вилазки, які, втім, не можна вважати чимось регулярним і по-справжньому сприймати це як серйозний елемент війни.
І ось тепер вони опинилися в ситуації, коли вперше отримали повноцінну відповідь. А якщо так, то довелося діставати старі плани і щось із ними робити, дивлячись на те, як Україна справляється з їхніми масованими ударами. Зауважимо, ще з далеких совкових часів їхню військову промисловість було розосереджено і винесено вглиб країни, що саме по собі мало забезпечити її захист. Багато виробництв дублювалися і в разі виходу з ладу одного з них, ланцюжки постачань можна було забезпечувати за рахунок виробництв, які працюють.
Плюс до того, був розрахунок на те, що за наявності величезних грошей вихід із ладу конкретного виробництва буде тимчасовим і його можна буде швидко відновити. Але й тут виходили з того, що якщо таке і станеться, незважаючи на «найкращу у світі систему ППО», то це буде щось абсолютно точкове, а тому – не критичне. Ніхто не припускав, що під удар потрапить настільки широкий набір цілей і що удари будуть завдаватися не просто регулярно, а й з наростанням. І ось просто зараз там реальність почала стукати в голову, з якої назавжди відлетіла зозуля. В результаті їхня преса пише таке:
«Російська влада зажадала від компаній у прикордонних з Україною регіонах приготуватися до ударів по електростанціях і котельнях… Водночас регіональні штаби Міненерго, Ростехнагляду та МНС росії провели щорічне федеральне протиаварійне тренування. У його ході вони відпрацювали всі сценарні плани, можливі варіанти розвитку подій… Для питань оперативного реагування на можливі позаштатні ситуації в енергосистемі було створено угруповання, яке складається з більш ніж 23 тис. бригад, 154 тис. осіб та 60 одиниць техніки. Усю аварійно-відновну діяльність у регіонах доручено координувати системоутворювальним мережевим компаніям».
Але знаючи, як працював совок і як у лаптів це трансформувалося у путінський режим, можна впевнено говорити про те, що кількісні показники такими і є. Просто згадаймо, як вони звітують про «трильярди» збитих дронів або захоплені квадратні літри української землі. Все це – атрибути гарного звіту спритного чиновника, який знає, як треба показати імітацію роботи найбільш презентабельним чином.
(Далі буде)