Сильне і слабке (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

У поточному форматі обміну далекими ударами і Україна, і курник мають як сильні сторони, так і слабкі. Безумовно, сильною стороною ворога є наявність у нього балістичних ракет, які він регулярно та оперативно використовує. Погодьмося, тягнути бомбардувальники з Далекого Сходу, споряджати їх ракетами на «Енгельсі-2» і потім перед завданням удару давати їм час відстоюватися на авіабазі «Оленья» – це  прямий та відвертий анонс повітряного удару, що дозволяє заздалегідь забезпечити контрзаходи.

З балістикою все інакше. З одного боку, ракети запускаються з мобільних установок, які можуть вийти в район запуску за два-три десятки секунд, і підлітний час після запуску становить не півтори-дві години, а шість-вісім хвилин, залежно від місця запуску та цільової локації. Плюс до того, для перехоплення крилатих ракет є цілий набір адекватних інструментів, а балістики вони не впораються за визначенням. Пов’язано це як із траєкторією, так і швидкістю польоту.

З іншого боку, Україна вже накопичила величезний досвід відбиття масованих ракетно-дронових атак, і йдеться не тільки і не стільки про перехоплення тієї ж балістики, яка для всіх є проблемою, бо засоби перехоплення можуть бути зіставні за ціною і навіть дорожчі за саму балістику, а швидше про те, що і як робити, коли захисту від неї немає. В цьому випадку можна говорити про розосередження, а часом – і «полегшення» того, що може стати ціллю. Тобто якщо вже захистити гарантовано не вдасться, то в такому разі можна зробити так, щоб навіть при влучанні в такий об’єкт мінімізувати збитки і головне – забезпечити нові, відмінні від мирного часу, методи відновлення працездатності чи функціональності.

Насправді це – серйозний досвід, якого, напевно, немає ще ні в кого просто тому, що ніхто не опинявся в нашій ситуації. Можна було б навести кілька наочних прикладів із цього приводу, але, напевно, цього робити не варто. Але кожен може спостерігати за тим, як попри численні й масовані удари, які давно вклали б будь-яку європейську країну і навіть Ізраїль з його системами ППО/ПРО, ми зберігаємо стійкість і функціональність усієї системи, хай і з відомими прогалинами.

Ну, а якщо уявити щось фантастичне, а саме – зелень перестала красти до кінця війни, все виглядало б зовсім інакше. До речі, власні перехоплювачі балістики вже брали б участь у відбитті ракетних ударів. Але ми всі розуміємо, що цього не буде, бо зелень відверто йшла у владу, щоб красти. Власне, довгий час вони цього навіть не приховували, виставляючи напоказ палаци, автопарки і шмотки, що взялися казна-звідки і коштують кінських грошей.

Учорашні фотографи та сутенери стали хизуватися наручним годинником із вартістю люксового європейського автомобіля. Тож це – сфера чистої та безпросвітної фантастики, яку ми не станемо зачіпати в принципі. Навіть війна і все те, що ми спостерігаємо, не обмежило їхніх апетитів і точно не змусить відмовитися від розпилів та відкатів.

Але якщо це вивести за дужки, то у нас справді накопичився досить серйозний багаж знань і досвіду, що забезпечує стійкість під таким шаленим тиском, який чинить країна «гуманіста». Це – наша сильна сторона. І поки ми не маємо адекватної відповіді у плані балістики, ворог не має практичного досвіду протистояння чомусь подібному. Все, що він має, – це вивчення нашого досвіду та спроби адаптувати його до власних умов.

(Далі буде)