Уперше опубліковано: 01.10.2021

Автор: anti-colorados

Якби це була лише одна справа, то позиції адвокатів справді були б непоганими, бо товариш працював на відповідальній посаді, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання. Якби за ним більше не значилося інших подвигів, то можна було б сказати, що він має репутацію пристойної людини, але два десятки інших подвигів, нехай уже і покладених з різних причин до архіву, не дозволяють використовувати цей аргумент. Будь-який суддя, який отримав його досьє, свисне і тихо прошепоче французькою: «C’est un criminel», або «Та він же – урка!»

І ось учора мсьє Ніколя отримав свій другий вирок, і теж у кримінальному суді першої інстанції, тепер уже у справі Bygmalion. Ідеться про незаконне фінансування передвиборчої кампанії 2012 року, коли Саркозі як чинний президент Франції балотувався на другий президентський строк. Суть обвинувачення зводиться до того, що виборче законодавство Франції зрівнює кандидатів на виборах президента щодо обсягу фінансування своєї передвиборчої кампанії сумою 22 мільйони євро. Слідством було встановлено, що тоді Саркозі витратив 42 мільйони євро, майже вдвічі перевищивши максимально допустимий бюджет кандидата.

Причому слідством встановлено, що в певний момент своєї передвиборчої кампанії він отримав письмове попередження про те, що його витрати на вибори впритул наблизилися до верхньої межі і що подальше фінансування передвиборчих заходів буде незаконним. Очевидно, Саркозі настільки був упевнений у своїй перемозі, що проігнорував це попередження і навіть подвоїв частоту цих заходів.

Що тут було важливим саме для суду та кваліфікації його дій як навмисних і явно злочинних, – фінансування заходів пішло не безпосередньо з передвиборчої партійної каси Саркозі, а за довгою схемою, кінці якої мали покриватися компанією Bygmalion, яка спеціалізується на проведенні масових заходів та шоу. Саме за її ім’ям і названо справу, бо в надрах цієї компанії було виявлено документи, які показали перевищення лімітів. Але, як пише французька преса, насправді сума перевищення лімітів була набагато більшою, а 42 мільйони євро, що фігурують у справі, показують те, що вдалося довести на підставі об’єктивних доказів.

До речі, ця справа дуже цікава і дещо в іншому плані. Як показав суд, Саркозі був готовий витратити суму, яка значно перевищує ту, що дозволена згідно із законом. Простіше кажучи, він мав набагато більші гроші, ніж міг реально витратити на свою передвиборчу кампанію, і це перекидає місток уже до третьої справи, яка перебуває на стадії розслідування, в якій йому вже висунуто обвинувачення, і за своєю суттю вона є найнеприємнішою.

Безперечно, такою є справа про гроші Каддафі, які Саркозі отримав на свою першу президентську кампанію 2007 року. Ми про це писали докладно, а тут просто зазначимо, що до вступу на посаду президента у Саркозі не було грошей на проведення потужних виборів, і він їх збирав із найбільш смердючих місць і, зокрема, взяв у лівійського диктатора Каддафі. Зрозуміло, що взяв не особисто, а через посередників, але поховати справу разом із Каддафі не вдалося, бо свідчення дали посередники і, плюс до того, було отримано й інші докази.

Але це ще не все. Під час розслідування цих справ розкрилися й інші подвиги Ніколя, не пов’язані з його президентством. Так, існує «Справа Карачі», що перебуває на стадії розслідування. Фабула справи зводиться до того, що напередодні виборів 1995 року уряд Едуарда Балладюра, в якому Ніколя Саркозі був міністром фінансів, надав величезні комісійні за продаж зброї Пакистану і Саудівській Аравії. Частину сум було повернуто через посередників для фінансування президентської кампанії Балладюра, прессекретарем якої був Саркозі. Саме цю справу вже тихо закривали у 2014 році, але потім – гучно відновили у 2016 році, і вона досі активна.

Ну, й остання активна справа має назву «Ресо-Гарантія», в якій розслідується, які такі консультаційні послуги надавав Саркозі цій російській компанії, що вона заплатила йому пів мільйона євро. Справа теж перебуває на стадії слідства та збору доказів. І не факт, що одну з уже закритих справ не буде зачеплено поточними розслідуваннями і що вона не поповнить кейс активних справ. І на завершення цієї епопеї треба зауважити, що деякі учасники цих афер уже сіли, деякі – заплатили величезні штрафи, а решта – чекають своєї долі.

Усе це до того, що Україні теж доведеться пройти цей шлях. Зараз уже зрозуміло, що це – неминуче.

Від Svitlana

Один коментар до “Комісар Мегре та бувалий урка (Частина 2)”
  1. Дожити б… Так хочеться подивитися, а може, і прийняти участь в торжестві справедливості.

Коментарі закриті.