Уперше опубліковано: 14.10.2022

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції (передмова 2026 року)

Сьогодні – День захисників і захисниць України, який з 2023 року відзначається 1 жовтня. Серед усіх привітань, які є в архіві ЛО, пропонуємо статтю 2022 року – першого року широкомасштабного вторгнення росії.

***

Сьогодні – наше національне свято. В цьому випадку головним словом вважаю – «національне», бо це свято прямо стосується людей, які усвідомили себе як нація, і навпаки. Очевидно, що ті покидьки, яким те, що відбувається просто зараз, не поставило голову на місце і не повернуло свідомість, є шлаком, який присутній у кожному суспільстві. Це – неминуче, і тут нема про що міркувати, але якщо у шлак іде все населення країни, як це безумовно сталося з мордором, то там нації просто нізвідки взятися. І ось у нас вона вже повністю сформувалася зі своїми святами, цінностями і навіть традиціями.

Ну, а хребтом будь-якої нації є її збройні сили в тому вигляді, якого потребує кожен проміжок часу. У цьому плані ми маємо великий історичний досвід, і нам є на що спертися для створення як армії, так і нації, і ось зараз ми сміливо можемо говорити про те, що на сьогодні ЗСУ є одними з найбоєздатніших, а швидше за все – найбоєздатнішими збройними силами у світі. І це не комплімент, а проста логіка, яка не дає жодного іншого результату дослідження питання.

Адже не тільки в самій федерації, а й у світі збройні сили противника називали «другою армією світу». Нам такі визначення траплялися навіть у спеціальній американській пресі, і ось зараз ця сама армія зазнає однієї поразки за іншою попри те, що має чисельну перевагу в силах і засобах. А якщо так, то виникає просте запитання: хто може розбити «другу армію»? Відповідь проста – тільки перша армія!

Іншої відповіді, з точки зору логіки, не може бути. Звичайно, це за тієї умови, якщо не було зроблено помилку з визначенням місця армії противника і вона не була «другою», що видається більш реальним. Адже як не крути, а з армією США тягатися марно, звідси виходить, що «друге місце» орків було вигадано з пальця, як і все інше.

З іншого боку, боєздатність армії – поняття дуже незвичайне і нагадує квантовий парадокс або того самого кота Шредінгера. Якщо дивитися на кількісні характеристики армії і навіть на якісні показники її озброєнь, то це буде лише умовна чи потенційна її міць, яка дає умовне місце в рейтингу. Достатньо згадати про те, що перед початком Другої світової війни збройні сили Франції мали військовий потенціал, який не можна порівняти з німецьким. Проте Німеччина розпочала свою експансію спочатку в Рейнську демілітаризовану зону, потім – до Австрії та Чехії, а французька армія навіть не сіпнулася, хоча мала прямі повноваження застосувати силу.

Ну, а агресія Гітлера проти Польщі поставила Францію – союзника Польщі – у безвихідь, і вона була змушена оголосити Рейху війну, але не сіпнулася й цього разу. Ба більше, менш ніж через рік Вермахт, не маючи значної переваги, у стилі бліцкригу розгромив французьку армію та союзників, і з’ясувалося, що рейтинг французької армії не мав нічого спільного з реальністю. Це як в анекдоті про різницю між тортами «Наполеон» і «Макрон»: торт «Макрон» – це те саме, що й «Наполеон», тільки без яєць. От і з французькою армією тоді виявилося точнісінько те саме.

І схоже, що там практично нічого не змінилося в цьому плані. Знаючи про те, що Франція має ядерну зброю, хочеться поставити просте запитання: «Навіщо вона вам? Ви ж капітулюєте за найменшої загрози і віддасте її як трофей!» І запитання це має право на життя, бо в нього є всі історичні підстави. Франція вже здавала Німеччині всю свою зброю і запаси у вигляді трофеїв, а, судячи з риторики нинішнього керівництва П’ятої Республіки, там немає навіть натяку на бажання реабілітуватися.

(Далі буде)

Від Svitlana