Автор: anti-colorados
Ну, а суть японської експансії полягала в тому, що в певний момент зростання промисловості імперії замкнулося на обмеженості ресурсів, і насамперед нафти, яких просто не було на материнських островах. А коли мова зайшла про постачання цих ресурсів з інших регіонів, Токіо швидко відчуло те, як легко можна перекрити канали постачання або обрубати логістику. Саме це і рухало японську експансію. Ну, а ембарго на постачання нафти до Японії, яке оголосили США, зробило зіткнення неминучим і швидким, бо найближчою метою експансії було захоплення нафтових родовищ, розташованих на півдні, та подальший контроль комунікацій.
Звичайно, йшлося не тільки про нафту, а й про руди, ліс та інше. Але нафта служила паливом для флоту, а на момент ембарго запасів її було на кілька місяців інтенсивних морських боїв, вважається, що близько пів року. Тож нафта стала тригером, який запустив маховик війни. І ось через певний час твереза оцінка передумов для початку війни якраз і підказала те, що треба робити стратегічно, а саме – відрізати острови від нафти та інших видів сировини. Адже Японія сама показала, що вона готова на все, аби отримати все це у своє розпорядження.
Зрозуміло, що для того щоб безпосередньо перейти до перерізання потоків сировини, треба було зупинити саму експансію, перехопити ініціативу та контроль над ключовими точками регіону, щоб уже звідти почати рубати логістику. Це – важливий момент, тому що Японія мала життєво важливі ресурси поза своїми островами, а Штати все це мали на своїй території, тож Японія не могла вплинути на цю логістику. Простіше кажучи, Штати все мали в себе вдома і до лінії фронту відправляли вже готові вироби, чи то кораблі, літаки, боєприпаси, чи те ж таки паливо, а у японців усе це було зовні і досить близько до районів бойових дій.
Тож географія працювала проти Імперії, а Штати, розуміючи цю природну відмінність у ситуації, реалізували військові плани так, щоб максимально швидко перехопити постачання стратегічної сировини. Зробити це вдалося до другої половини 1944 року частково, а до весни 1945 року в Японію просто перестала надходити нафта. Крім того, до того часу було знищено практично весь транспортний флот Японії, особливо танкери. Підводні сили США видали наказ, згідно з яким танкери стали пріоритетною ціллю. Якщо підводники мали вибір – торпедувати крейсер чи танкер, вони повинні були обирати танкер.
У результаті, коли почалася битва на підступах до материнських островів, берегова авіація мала одну, максимум дві заправки. Звідси й виник рух камікадзе. Літакам видавали палива лише в один кінець і лише для того, щоб дотягнути до американського корабля. Назад не було на чому летіти. Між іншим, на той час у японців ще залишався значний флот, але палива для нього вже не було. Той самий самовбивчий похід знаменитого крейсера «Ямато» відбувся під час битви за Окінаву. На той момент він залишався найбільшим військовим кораблем у світі, а його головний калібр перевершував усе, що мали кораблі будь-якого іншого флоту. Проте в нього була одна заправка палива тільки до Окінави, де він повинен був викинутися на мілину і вести вогонь як нерухома артилерійська батарея.
(Далі буде)