Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Останні кілька десятиліть, особливо після бліцкригу в Грузії, у лаптів усе було рівно і зрозуміло настільки, що жодних сумнівів у тому, що вони великі і що їм усі заздрять, а решта бояться, просто не було в принципі. Зрештою, їхнє світосприйняття звузилося до двох-трьох парадигм, а саме: «Можем повторить», «На Берлин» і, звісно ж – «Ура!» Решта – варіації або адаптації на кшталт «Не смешите наши Искандеры». Але ось минув час, і там щось явно тріснуло. При погляді на цунамі з могил визволителів, які добре проглядаються із черг по бензин, у них стали виникати підозри в тому, що не все так однозначно, і на запитання: «Совпадение?» – вони тепер відверто відповідають: «Не думаю!»
І справді, якщо дивитися на якісь окремі прояви цих змін, то вони можуть здатися настільки незначними, що на них не варто звертати увагу. Але коли спробувати глянути на картину ширше, її суть стає дедалі очевиднішою. Справа в тому, що в різних шарах вигрібухи, які в принципі ніколи не змішуються, виникає приблизно однаковий настрій або, грубо кажучи – орієнтація.
Так, учора ми наводили приклади тривожного настрою зет-блогерів, які за визначенням мають видавати бадьорий і переможний контент, але ні, до них починає доходити, що слова «шифер» і «шухер» – зовсім не одне й те саме. І якщо шифер, у сенсі – дах, починає тріскати і з цим уже нічого не вдієш, то настає шухер. У цих персонажів чуття розвинене сильніше, ніж в інших, і тому вони реагують на зміни щільності субстанції в їхній вигрібній ямі найпершими. Але свої враження вони все одно складають із того, що дізнаються з перших рук, а саме – від власних військових, які точно знають, що насправді відбувається на фронті. І ось що їм розповідають лампаси з генеральськими погонами просто зараз:
«Навколо СВО склалася вкрай дивна ситуація. З одного боку, є доповіді начальника Генштабу президентові. Далеко не завжди правдиві, тому вони формують завищені очікування. Наприклад, про те, що ми скоро, не пізніше наступного року, звільнимо ДНР. Що ситуація на фронті чудова і так далі. З іншого боку, існує реальність. Не буду вдаватися в подробиці і розкривати інформацію ворогові. Скажу лише, що ДНР ми не звільнимо в наступному році. Не треба навіть говорити про це, ставити якісь завдання. Дайте воювати, як виходить, а не як хочеться. Ми не хочемо відповідати за невиконання завдань, щодо яких з більшістю командирів ніхто навіть не порадився», – заявив генерал, який попросив не називати його імені.
Він також поділився своїми побоюваннями: «Володимиру володимировичу розповідають, що ми звільняємо якісь міста. Що удари по ворожих тилах якось наближають нашу перемогу. І багато іншого. Закликаємо верховного головнокомандувача не слухати все це, а поспілкуватися з нами. Тоді завищені очікування та марні сподівання зникнуть. Заодно втрат поменшає. І від нас не вимагатимуть зайвого».
Он воно як! Звідси зрозуміло, чому зет-блогери так скидають оберти, а деякі навіть дають в задню. Але ж це ще не все. Наведена вище цитата належить якомусь живому генералу, а, між іншим, падіж серед генералітету вже вийшов на рекордний рівень, коли таких втрат саме серед генералів не знала жодна армія світу. Ось що там пишуть просто сьогодні.

Зрозуміло, що всі ті, хто заробляє собі на сто грамів та пончик розповідями про війну, мають підвищений градус засмучення. Воно, звісно, падати ще є куди, от тільки зовсім нещодавно ніхто падати не збирався, а навіть навпаки.
(Далі буде)
“Ми не хочемо відповідати за невиконання завдань, щодо яких з більшістю командирів ніхто навіть не порадився», – заявив генерал, який попросив не називати його імені.
Но когда другие, хорошо умеющие просить, спросили…
“Наведена вище цитата належить якомусь живому генералу, а, між іншим, падіж серед генералітету вже вийшов на рекордний рівень…
“Противник бил прицельно, значит, утечка о месте расположения была от своих”
Генерала прибрали.. Чужими руками…
“Щоб не був таким розумним!”