Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Зовсім давно робота змусила побувати в кількох установах, які просто називають «дур-хата», і спілкуватися з місцевими лікарями. Це було не лише в Києві, і, до речі, психіатричне відділення Головного військового госпіталю сюди не входить, бо там були зовсім інші враження, а лікарка, з якою довелося спілкуватися, розповідала інші речі. Було це ще до широкомасштабки, і зараз, напевно, там усе виглядає ще жорсткіше. Але повернімося до більш раннього досвіду. З розмов з персоналом зробив головний висновок – там усе непередбачувано і чекати треба чого завгодно.
Власне, один літній лікар мені якраз і розповідав про те, що не змінив професію тому, що там завжди щось нове. Постійно з’являються пацієнти, які демонструють вражаючі етюди альтернативного світосприйняття, і таке ніякий Кафка не напише. Але тоді йшлося про психіатричне відділення, а в Києві – профільну лікарню, що, напевно – максимум можливого у плані габаритів, але курник переплюнув усі ці уявлення і демонструє психіатричну клініку в масштабах окремої держави.
І треба зауважити, що там справді важко передбачити деякі яскраві прояви шизи, бо фантазія нормальної людини не припускає таких варіантів. Хіба що дослідники таких глибин спеціально приймають важкі препарати, щоб на якийсь час опинитися в подібному стані. Але в курнику це відбувається природним чином, і мало того, це якраз і є традиційні цінності, про які там так люблять міркувати. І ось пара етюдів, які прямо підтверджують такі висновки.
Як відомо, на чолі цього руху перебуває сам цар верхи на білому ведмеді чи, швидше – косатці, бо ведмідь виявився повністю роздертим. Тобто він сам себе начебто відчуває переможцем всього і всіх і навіть на карті малює нові назви «захопленим містам», наприклад, Старорюриківськ або Кабаєвград, але з цим виходять накладки найнеприємнішого змісту, про які високопоставлений служивий, який перебуває біля лінії фронту та особисто спостерігає реалії війни, описує ось такий сюжет:
«Ми сильно страждаємо від дезінформації. Наприклад, сказав начальник Генштабу неправду президентові про звільнення міста Святогірська, а володимир володимирович, так вийшло, повторив її на весь світ. У нас деякі командири на місцях слова президента послухали, скоригували бойові операції. Вислужитись вирішили, якщо чесно, прапорами на «звільнених» територіях помахати. Підсумок печальний – 34 загиблих військових та 12 зниклих безвісти. І це буквально за день на невеликій ділянці фронту. Не можна так».
Просто вдумаймося в те, що розповідає пацієнт. Окупанти наслухалися царя і поїхали в ті населені пункти, які звільнив фюрер власними губами. Поїхали і розбилися на смерть об стіну об’єктивної реальності. І тут уже справа не в тому, що шиза прутіна вилітає з нього так, як з іншого боку – відома субстанція, що наповнює валізи, а в тому, що цьому діячеві, що явно вижив з розуму, досі хтось вірить. Хтось зі східних мудреців якось зауважив, що навколишній світ, включаючи людей, події та взагалі – явища, за великим рахунком – гвинтики великого механізму, і фокус у тому, як ми до всього цього ставимося. Якщо неправильно – у нас виникають неприємності та розчарування. І ось згідно з цією теорією, ті, хто повірили маячні прутіна, розчарувалися до крайнього ступеня, аж до стану «Вантаж 200».
(Далі буде)

> Вислужитись вирішили, якщо чесно, прапорами на «звільнених» територіях помахати.
Цікаво, а вони що ж там, зі свого боку фронту ось просто так беруть, і їздять куди хочуть? Та ще й із такою “високою” метою — прапорами помахати? Та ще й після того, як там уже, відповідно, хтось був, і вже прапором помахав?
Бреше те тіло. Не прапорами вони їхали махати, а мародерити.
Та маячня то політична для збільшення лайна на опонентів. Ніхто в зоні бойових дій не складає карту на підставі балаканини сторонніх, тим більше політиків. Просто потрібно було більше собак на герасимова повісити, тому й вигадали цю казочку.