Уперше опубліковано: 17.05.2019
Авторка перекладу: Світлана
Усе свідчило про те, що було проведено якусь попередню підготовку, бо час дії – опівночі – став стартом усього заходу. У спустілому місті окремі постаті та цілі групки людей тяглися до Грушевського з боку станцій метро «Арсенальна» та «Хрещатик», з верхнього його виходу на Інститутській. Через те що перехожих майже не було, то легко вгадувався один напрямок руху для всієї цієї публіки. Вони виходили на Грушевського, переходили її та розчинялися в нічному Маріїнському парку.
Другою ознакою того, що захід був підготовленим, було щось на кшталт пароля-відповіді, який говорили один одному учасники заходу. Перший завжди говорив: «Багато масла», а у відповідь лунало: «Масла багато!» Сторонньому було зрозуміло, що він присутній на певній ідентифікації «свій-чужий». Зовнішній вигляд людей також мав спільні риси. Багато жінок похилого віку мали візки-кравчучки, на яких об’ємні пакети було прихоплено гумками, а в когось на візках були великі порожні ємності з-під питної води. Майже всі мали сумки або мішки, і неодмінно – порожні.
Перше повідомлення до чергової частини патрульної поліції надійшло від патруля № 13. Вони вже пів години спостерігали незрозумілий рух людей до Маріїнського парку, і там, біля фонтану, їм було добре видно кілька десятків людей, які жваво спілкувалися між собою, а в центрі натовпу можна було помітити постать високої жінки в окулярах, із ручкою та аркушем паперу, приколотим до планшета. Вона по черзі тицяла ручкою в натовп і записувала щось на аркуш.
Приблизно те ж саме повідомили патрулі № 23 і № 27. Причому люди все йшли і йшли, щохвилини додаючи до натовпу, що вже зібрався, по кілька десятків осіб. Камери відеоспостереження показували те ж саме, але ніхто не міг зрозуміти, що ж там відбувається. В принципі до подібних масовок уже всі звикли, але вони відбуваються вдень і перед якимись політичними заходами. Люди приходять, записуються, отримують транспаранти і йдуть на акцію. Потім все відбувається у зворотному порядку: вони знову збираються, здають транспаранти і за списком отримують свої гроші.
Зовні цей захід мало чим відрізнявся від звичних, хіба що все відбувалося вже після опівночі і люди чомусь прибували з порожньою тарою різного об’єму.
Керівництво поліції вирішило направити вглиб натовпу пару співробітників зовнішнього спостереження так, щоб ті не виділялися із загальної маси. Один узяв кравчучку, а другий – чотири пластикові п’ятилітрові бутлі з-під води, і вони не поспішаючи проникли в натовп. Вони досить легко дійшли до центру масовки, практично впритул підійшовши до жінки в окулярах, що стояла біля непрацюючого фонтану.
З’ясувалося, що вона веде якийсь запис. Хтось із натовпу вигукує прізвище, вона записує і у відповідь кричить йому номер. Коли вони пробилися до центру, номери щойно перевалили за тисячу, а люди все йшли і йшли. За прикидками, до ранку тут могло опинитися близько п’яти тисяч осіб, і це вже заслуговувало на увагу.
Поліцейське начальство повідомило про ситуацію нагору, і без особливого галасу, але все ж таки по тривозі, було піднято два батальйони Національної гвардії. Невеликими групами їх перекинули у двір Будинку офіцерів та у двір Кабміну, а назовні виставили кілька патрулів без зброї.
Втім, натовп поводився неагресивно і навіть не видавав якогось зайвого шуму. Зрозуміло, що тисяча осіб не стоятиме мовчки, але жодних гасел чи чогось подібного не було чути, а в руках людей залишалися їхні порожні банки та сумки, і не було видно жодного транспаранта.
Вночі ситуація залишалася такою, як і була раніше, але приблизно о пів на п’яту натовп організовано рушив у бік панорамного балкона, розташованого біля Маріїнського палацу. За кілька десятків метрів юрба зупинилася, і з неї на балкон вийшла та сама жінка в окулярах, яка переписувала всіх присутніх. На цей час група швидкого реагування Нацгвардії зайняла позиції всередині будівлі Верховної Ради. Завдання поставлено не було, бо ситуація так і не прояснилася, але бійці були тренованими та готовими до будь-яких несподіванок.
(Далі буде)