Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Просто зараз схиблена федерація дає майстер-клас усім, хто з тупості або жадібності намагається водити з нею дружбу. Робить вона це на прикладі Вірменії, яка довгий час була еталонним сателітом «імперії», в чомусь навіть випереджаючи БРСР. Ще одним приводом для любителів «русского міра» або представників руху «прутін ферштейн» стала позиція Вірменії щодо лаптів-утікачів, які зараз намагаються сховатися від майбутньої мобілізації за кордоном.
Нагадаємо, офіційний Єреван заявив про те, що готовий приймати, а головне – не видавати москві лаптів, які втікають від мобілізації. У зв’язку з цим прес-алкаше Маша Захарова виступила з гнівною промовою такого змісту:
«З жалем зазначаємо, що тенденція тиражування представниками офіційного Єревана публічних заяв, що підривають двосторонню співпрацю з москвою, продовжується. Висловлювання Симоняна (секретаря ради безпеки Вірменії) вважаємо провокаційними».
Ця дивовижна заява залишає відкритим запитання про те, що там у них у курнику насправді, МЗС чи конюшня? Адже буквально всі перші особи, починаючи від Пєскова і прутіна і закінчуючи дрібнішою сошкою, мамою клянуться в тому, що ніякої мобілізації не буде і вона навіть не планується. Загалом усім зрозуміло, що промови цих таврованих брехунів слід сприймати прямо протилежним чином, бо вони завжди діють не так, як обіцяли або заявляли.
Але до цього так треба ставитися всім, хто перебуває поза цією зграєю воєнних злочинців, а самі вони начебто повинні грати одну гру і розповідати плюс-мінус однакові речі. А тут виходить, що старші товариші зі шкіри пнуться, доводячи відсутність будь-яких планів розпочати мобілізацію, а Маша накидається на Вірменію, яка заявила про готовність впускати на свою територію втікачів від мобілізації. Тут уже треба або хрестик знімати, або труси одягати.
Але почавши з цієї теми, Маша пішла далі і звинуватила Вірменію в тому, що та не стала робити того, що хотіла москва, і напевно, ненароком проговорилася про суть війни з Азербайджаном і про те, кому вона була потрібна передусім. Зокрема, вона заявила таке:
«Повіривши Брюсселю і Парижу, ви визнали територіальну цілісність Азербайджану… От якби ви були поруч із москвою, то вірменський сепаратизм у Карабаху досі був би невикоріненим».
Маша сказала про те, що якби Єреван діяв так, як треба москві, війна тривала б і зараз. Тільки тут є фокус. Єреван саме так і діяв, вважаючи, що це не їхня війна, а бажання москви, і коли Азербайджан став розвивати успішний наступ, у Єревані вирішили, що настав час воювати вже й росіянам, недарма ж вони стоять на військовій базі в Гюмрі. Але ті цього не зробили і вирішили, що війну треба вести суто чужими руками, бо якби вони влізли в бійку, з того боку в неї влізла б Туреччина, а це – інший розклад, як не крути. І ось тепер Маша поливає помиями свого колишнього найближчого союзника, причому робить це зовсім негарно.
Але в частині цинізму її шеф має набагато більше досвіду, і, коментуючи тему Вірменії, Лавров розповів ще цікавішу історію. Схоже на те, що вичерпавши всі наявні засоби тиску на Вірменію та констатуючи її різкий відхід не лише в бік ЄС, а й Туреччини, а що найнеприємніше – Азербайджану, він сказав таке:
«Але в нас є, звісно, досвід диверсійної роботи ще з часів довоєнних, під час війни. Наші розвідники працювали в дуже різних країнах, геройськи відстоювали інтереси. Але це саме збір інформації, розумієте, насамперед. А от влаштування держпереворотів? Не навчилися».
Зауважимо, стоптаний кінь абсолютно нічого не сказав з приводу того, чи виконували вони плани державного перевороту, чи ні. Але зважаючи на те, що вдалих прикладів немає, довелося сказати «Не навчилися». А ми ж пам’ятаємо, як вони це намагалися провернути в тій самій Молдові, та й у Вірменії вони дуже сподівалися на реванш, а тепер, після арешту їхнього вірменського холуя Кочаряна, тема держперевороту здулася. І ось усе це чітко вказує на те, що лапті розуміють під словом «дружба», але ідіоти, які намагаються вести з ними дружбу, не закінчуються.
Так ідіоти, корисні ідиоти і запроданці поки що не закінчилися. Але потроху ті, хто знає ціну московитам, набираються розуму.