Отже, все те, що зараз приваблює людей для переїзду до Штатів, стало можливим за рахунок того, що країна поступово висувалась на верхні позиції світового рейтингу за всіма основними показниками і, зрештою – за якістю життя. А це сталося не саме собою, а внаслідок розвитку країни як демократичної держави.
На відміну від монархії, що панувала як форма правління в момент утворення США, або диктатури, яку ми бачимо зараз, демократична форма правління має більшу стійкість, бо вона не заточується під особу правителя. Сам набір демократичних принципів дає важливий інструмент – вибір кращого, не важливо кого – шерифа, мера, губернатора, конгресмена, судді чи президента. Принцип працює, хай і з окремими збоями, але цілком ефективно. Ті, хто проявили себе негативно, просто не можуть втриматися за своє крісло, бо на це місце обирається хтось інший. І це – вкрай важливо, бо ротація визначає ритм змагальності та необхідності відповідати певним правилам і критеріям.
Із цього випливає важливість правил і процедур, які мають працювати однаково для всіх. Якщо хтось пам’ятає, Порох рік тому вимовив таку фразу: «Демократія – це процедура», – і тут є про що задуматися. Тобто йдеться про принцип рівності можливостей та рівності відповідальності. Таким чином, усі кандидати або чинні представники органів влади змушені співвідносити свої дії з цими нормами і правилами, які було розроблено і затверджено консенсусом, згодою всіх сторін. Тобто всі сторони приймають правила гри і зобов’язуються відповідати їм у своїй діяльності.
В ідеалі, у них повинен працювати внутрішній цензор, але, судячи з того, що в основі демократії лежить принцип змінюваності влади, вже давно відома її згубна і розбещувальна властивість. Той, хто володіє владою, відривається від реальності й неминуче втрачає ефективність, а в гіршому випадку – замислюється про звуження демократії. Саме тому й передбачено обмеження часу перебування при владі.
Мало того, демократична система саме державної влади має цілу низку запобіжних інструментів, які можна розглядати як механізм корекції помилок. Насамперед цей механізм має повертати владу у вихідне становище за будь-яких її відхилень від демократичних принципів.
Насамперед ідеться про розмежування гілок влади, що дає системі більшу стійкість. Тією чи іншою мірою кожна гілка влади має контрольні функції щодо іншої гілки. Ба більше, передбачено надзвичайні механізми безпосереднього контролю діяльності вже не за органами влади, а за напрямами державної діяльності, мається на увазі інститут генеральних інспекторів.
Ну, і врешті-решт, ультимативний механізм корекції помилок закладено в Декларації про Незалежність, у тексті якої викладено право і навіть обов’язок народу скидати злочинну владу, яка зневажає затверджені правила гри, переступаючи їх на власний розсуд.
Тож основні принципи функціонування держави було розроблено вже понад 200 років тому, і щороку 4 липня США святкують саме цю подію. Просто відзначаючи День Незалежності, варто почитати текст її Декларації і зрозуміти, що саме ці принципи і стали рушійною силою для США, які зрештою перетворилися на наддержаву і, маючи статус лідера Західного світу, отримали ті самі преференції, які зробили життя в США набагато ситнішим і спокійнішим, ніж в інших країнах.
(Далі буде)