Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
ІСТОРИЧНІ ПАРАДОКСИ
Люди старшого піонерського віку повинні пам’ятати, що в кожному населеному пункті совка зобов’язана бути площа (центральна) або хоча б вулиця (головна), яка носила ім’я Леніна. Якщо населений пункт мав хоча б із десяток вулиць, то там обов’язково була вулиця Карла Маркса. Ну, а далі були назви катів-більшовиків типу Урицького чи Дзержинського, і лише наприкінці довгого списку, якщо йшлося про районний чи обласний центр, були вулиці імені якогось з’їзду партії або 50-річчя революції. Але в нашому випадку важливими є дві позиції.
Якось ми наводили цілий набір дуже різких висловлювань Ілліча на адресу росіян. Якби хоча б частину з них зараз нагадали лаптям, то вони винесли б залишки його трупа з мавзолею і пустили б на мощі або просто спалили б як мотлох. Про мощі – трохи нижче, а тут ми нагадаємо про нещодавній текст, у якому наводили висловлювання другого номера в найменуванні совкових вулиць – Карла Маркса – з того ж питання. Він не добирав слів, хоча загалом мав уявлення про їхню сутність лише з преси або з тих поодиноких випадків, коли зустрічав представників цього племені в Європі. І це не завадило називати його ім’ям вулиці, установи і фабрики.
Між іншим, його погляди з цього приводу поділяв і його напарник – Фрідріх Енгельс, у листуванні з яким Карл Маркс якраз і відгукувався про росіян. Але, за іронією долі, в курнику досі є місто Енгельс і головна авіабаза стратегічної авіації «Енгельс-2». Щоправда, вона вже умовно головна, бо Сили оборони її настільки підрихтували, що стратегічні аероплани намагаються туди не повертатися. Напевно, це можна вважати одним із проявів їхньої сутності, і, надаючи такі назви різноманітним географічним локаціям, вони виявляють ознаки духовного мазохізму.
Багатьом траплялися висловлювання на ту саму тему класиків їхньої словесності, які зі знанням справу описували це стадо найпохмурішими барвами, але ми пропонуємо висвітлення цієї теми у виконанні людини легендарної, чиє ім’я безумовно закріплено в підручниках світової історії та військового мистецтва. Ідеться про генерала Джорджа Паттона, який здійснив неймовірний кидок своєї 3-ї армії і тим самим зламав хід контрнаступу Вермахту в Арденнах напередодні 1945 року. Його безпосередній начальник, а потім – і президент США Ейзенхауер до кінця свого життя віддавав шану цьому генералу і тому, що той зміг зробити у критичний момент.
Зрозуміло, що совковий варіант Другої світової війни взагалі ніяк не торкався дій союзників на Західному фронті, але для решти світу ім’я Паттона відповідає зразку полководця, стійкого і розумного командира, який був здатний взяти на себе ініціативу та відповідальність за всі наслідки, які з неї випливають. Таким чином, висловлювання цієї знаменитої людини на заголовну тему становлять значно більший інтерес, ніж те, що говорив Маркс. Тим більше що навіть зараз у нас це відомо лише любителям покопатися в історії.
У цьому випадку важливим є те, що як військовий він практично не виступав на публіці, а тим більше – з таких питань, проте, як і більшість воєначальників, він вів особисті щоденники, куди записував багато такого, що не підлягало публічному обговоренню. Більша частина цієї спадщини дійшла до публіки у вигляді мемуарів War As I Knew It («Війна, якою я її знав») 1947 року, складених на основі щоденників і листів та відредагованих вдовою, та збірки The Patton Papers (за редакцією Мартіна Блюменсона), де його щоденники і листи було видано без редакцій.
(Далі буде)