Автор: anti-colorados
Подробиць цієї історії особливо не було, але, як стверджується, з цими мощами було задвохсочено до десятка чоботів. Але хто вони були і де це сталося, було вкрито мороком таємниці. Вже здавалося, що ця історія повністю вичерпалася, але з’ясувалося, що в неї є не менш захопливе продовження. Виглядає це так:
«Після того, як ворог вдарив дроном по вантажівці, в якій перевозилися мощі святого князя Олександра Невського, Андрій Бєлоусов наказав шукати на місці удару те, що залишилося від реліквії».
Ще раз: міністр наказав шукати хрящі попри те, що власних убитих і важкопоранених солдатів доїдають дикі тварини і для них взагалі не передбачено евакуації, як це буває в будь-якій цивілізованій армії. А тут міністр наказав розгорнути пошукову операцію для пошуку хрящів, і її таки провели. Ось що розповідає джерело, обізнане з ходом операції:
«Я довго мовчав, але вирішив, що це було дарма. В останні дні Андрій Ремович багато розповідає про те, що заново здобуто частину мощів святого Олександра Невського, втрачених внаслідок обстрілу в днр. І що це символ ледь не богообраності нашого міністра оборони. Так от, я знаю, як усе було. На місце удару, під дрони, відправили військових – шукати мощі. Вони довго шукали, знайшли щось схоже, принесли. Знахідку відвезли до москви, там на неї подивився патріарх Кирило і визнав істинними частинками мощів князя. Але поки шукали ці частинки, загинули вісім військових, усіх ударами безпілотників убило. Така ось богообраність».
Факт проведення такої операції, але без особливих подробиць, підтвердили і підлеглі Бєлоусова. Не роблячи акцент на тому, скільки особового складу було задіяно в операції і скільки з нього вижило, співрозмовник сказав таке:
«Важливо, що бодай частина мощів святого до нас повернулася. Частину, на жаль, втрачено безповоротно».
Скажімо так, за часів Сталіна до солдатів ставилися як до дуже дешевої худоби, і нікому не спадало на думку переживати про зайві втрати. До речі, тому ж Паттону Жуков розповідав про те, що посилав піхоту перед танками, щоб та розчищала шлях у мінних полях шляхом підриву. Проте навіть у Жукова не було бажання послати на смерть своїх бійців для того, щоб ті шукали «залишки мощів». Тут путінці вже точно переплюнули всіх.
ТАЄМНІ ПОБАЧЕННЯ
Ще один сюжет розбурхує уяву публіки. З різних джерел, як офіційних, так і неофіційних, надходять відомості про те, що у різних місцях відбуваються зустрічі колишніх державних діячів Великої Британії, Франції та Німеччини з неназваними діячами з курника, де обговорюються можливі варіанти закінчення бойових дій в Україні. При цьому жодна з перерахованих країн не підтверджує подібних контактів. У МЗС Німеччини заявили про те, що Берлін нікому не надавав повноважень на ведення таких переговорів від імені Німеччини, а тому – приватні зустрічі та розмови перебувають поза сферою діяльності міністерства.
(Далі буде)
До речі, тому ж Паттону Жуков розповідав про те, що посилав піхоту перед танками, щоб та розчищала шлях у мінних полях шляхом підриву.
Это нереально. Взрыватель противотанковой мины рассчитан на вес танка, а не пехотинца. Хотя, возможно, Жуков мог и не знать об этом.
це ви навіть не шукали з інтернету
насправді підривник протитанкової міни такого антикваріату який використовували в ті часи спроможна ініціювати вага дорослої людини яка йде а тим більше яка біжить.
так що ваше “єтонереально” залиште собі.
поцікавтесь якось що тоді використовували німці:
Основні типи підривників
T.Mi.Z. 35 (Tellerminenzünder 35) — основний підривник для мін T.Mi.35. Спрацьовував від тиску на центральну нажимну кришку приблизно в 90–180 кг, коли на нього наїжджала гусениця танка.
T.Mi.Z. 42 — вдосконалений та спрощений варіант підривника для мін T.Mi.42 та T.Mi.43. Мав високу стійкість до вибухової хвилі від мінних тралів.T.Mi.Z. 43 — пізній нажимний підривник, який мав вбудований неофіційний сюрприз (антирозбрійний пристрій): під час закручування кришки спеціальна шпинька зрізалася, і будь-яка спроба сапера викрутити підривник або зняти кришку призводила до негайного підриву.
ZDZ 29 (Zug- und Druckzünder 29) — універсальний комбінований підривник (на тиск і натяг), який використовувався на ранніх протитанкових мінах Tellermine 29. Його можна було налаштовувати на різне зусилля спрацьовування або навіть під’єднувати до розтяжки.
SF-1 та Kn.Z. 43 (Knickzünder 43) — хімічні нажимні та штирові (хитальні) підривники, які ставилися на безметалеві міни типу Topfmine, що спрацьовували при наїзді або відхиленні штиря вбік
так що все він знав бо про це були доповіді кацапських саперів
Підривник реагує не на вагу, а на тиск. А тиск обернено пропорційний площі опори. І в танка гусені замість колес саме для того, щоби забезпечити більшу площу опори, і менший тиск, щоби він не провалювався в ґрунт. І тиск на поверхню від танка приблизно такий же, як і від пішохода (або зовсім трохи більший).
Якщо все ще складно, то пішохід наступає на підривник всією своєю вагою, а танк — своєю вагою, помноженою на площу підривника, і поділеною на загальну площу гусенів. Або такою часткою своєї ваги, яку частку становить площа підривника в загальній площі його гусенів.