Уперше опубліковано: 24.02.2016

Авторка перекладу: Світлана

За два роки війни вже просто не залишилося людини в рф, яка могла б сказати, що від війни особисто вона виграла. Все стало сумнішим і біднішим. Інша річ, що росіянам не вистачає сміливості зазирнути в недалеке майбутнє. Просте порівняння гаманців і магазинів 2012 року та нинішнього стану показує швидкість змін. Якщо цю швидкість вважати постійною, то легко уявити, що буде у 2020 році. Причому швидкість точно не буде лінійною, бо все прискорюється. Що б і хто не говорив про можливість соціального вибуху, стримуваного скрєпами, він неминучий. Це пов’язано з тим, що вже ніколи не буде казкових надприбутків від нафти й газу. Вони будуть, але на всіх уже не вистачить. Про це прямо заявляють російські чиновники, закликаючи затягнути паски. Причому вони самі нічого затягувати не збираються.

Тут ще треба згадати класиків, які пророкували революцію на початку ХХ століття. Ні Карл Маркс, ні Володимир Ульянов-Ленін не чекали революції в росії. Мало того, класики мають дуже докладні тексти, які дають підстави для такої впевненості. Є думка, що фактичним початком бунту, який переріс у революцію, стала відсутність хліба в булочних упродовж двох днів. Причому катастрофи ніякої не було, просто ешелон із хлібом десь застряг, а резерви були мінімальні. А потім – пішло-поїхало, навіть за наявності хліба.

Передбачаючи щось подібне, російське керівництво посилено готується до придушення таких ситуацій. Найостанніший аргумент у такій боротьбі – кадировські загони. Тут враховується нинішній російський менталітет, коли простий росіянин відчуває тваринний, навіть містичний жах перед чеченцями й дагестанцями. Причому цей страх має якусь інфекційну властивість. Сьогодні в соцмережах з’явилися враження севастопольців від звичної для решти росії картини. Центром міста носився з десяток машин з кавказцями, які сигналили та стріляли у повітря, пролітаючи вулицями. Жодного заклику до того, щоб упіймати і змусити відповідати! Такі самі підібгані хвости і той самий тихий жах! Місто «військової слави», набите під гору російськими військами, виявилося такою ж боягузливою помийкою, як і решта росії.

Але фокус у тому, що нещодавно помічено фатальну метаморфозу у відносинах москви та Грозного. Російська баржа дедалі сильніше сідає на мілину, і виплати контрибуцій Чечні стали вже обтяжливими. Треба сказати, що Чечня вже звикла жити на широку ногу і бачить себе подобою Еміратів. Сідати на хліб із водою вона вже не збирається. Скорочення офіційної частини виплат Чечні компенсується збільшенням їхньої неофіційної частини. Це означає, що розширюються ті сфери й території, з яких кадировці можуть годуватися, не зачіпаючи інтересів інших груп російської влади. Ті, кому не пощастило бути в цих сферах, потрапляють у класичний феодалізм.

Усім відомо, що Чечня лише номінально є частиною рф. Насправді там давно не діють конституція і закони рф, а численні кадировські збройні формування підпорядковуються виключно своєму босу і не визнають іншого територіального чи відомчого керівництва. Єдине, що справді прив’язувало Чечню до рф, – фінансування. І ось нещодавно весь нафтогазовий комплекс Кавказу було віддано Кадирову як компенсацію за скорочення трансфертів. У Кремлі вважають, що мають намордник на Кадирова, бо заробити гроші можна лише на експорті нафти, а це можна зробити лише через термінали Новоросійська, які контролює Центр. Цей чинник компенсує та регулює самостійність Кадирова.

Тільки тут є одне «але». Зовсім недалеко, південніше, проходить нафтопровід, який іде з Азербайджану до Чорного моря. При правильному формулюванні питання підключитися до труби в Грузії – не становитиме особливих труднощів. Плече буде коротшим, і намордник може просто впасти. І тут виникає дуже цікава ситуація. Поки Чечню влаштовує нинішня схема – вона нічого змінювати не стане, але росія бідніє колосальними темпами, і рано чи пізно Грозний перестануть влаштовувати параметри виконання москвою своїх зобов’язань. Ось тоді південний нафтопровід стане набагато перспективнішим.

Саме можливість перекидання нових ниток газопроводів і нафтопроводів з Азербайджану до Туреччини викликала війну в Південній Осетії, а також підтримку конфлікту в маргінальній Абхазії. Все може швидко змінитися. Щойно чеченці усвідомлять свою вигоду в кооперації з Грузією та Азербайджаном, російські військові бази або самі знімуться й підуть у рф, або кадировці їх самі зачистять під гарантії вигідного підключення до труби. Крім того, Грузія майже за крок від безвізового режиму з ЄС, це серйозний аргумент для абхазів, щоб переглянути своє ставлення до Тбілісі. Тим більше якщо у гру вступлять чеченці. В цьому випадку суверенітет Чечні буде повним і остаточним, і це буде сигналом для решти кавказьких територій. Давно відомо, що риба шукає, де глибше, а людина – де краще. Як ми вказували на початку тексту, в росії стає дедалі гірше.