Автор: anti-colorados

Ба більше, Єжов власноручно дав свідчення на масу людей, які пішли слідом за ним на розстріл. А деякі з них відверто і смачно плювали в обличчя Єжова, який вважав, що, закладаючи всіх, кого знав, він виторгує собі життя. Але тут діяла добре випробувана технологія, коли одноразовий кривавий інструмент утилізується на втіху публіці, що натерпілася від нього всіляких жахів. У підсумку весь цей терор було списано на нікчемного попку, а для стада товариш Сталін залишився чистим і добрим, хоча саме він і був тим Молохом, який перемелював мільйони людських життів.

Цей ритуал має фундаментальне значення становлення державця. З одного боку, він вирішує конкретні завдання у вигляді придушення заколоту, який вже існує або назріває, найжорстокішим чином, а потім – стратить того, хто для нього вирішував цю проблему. Таким чином оточенню посилався сигнал про те, що цар і заколот здатний придушити дуже технічно, і розправитися з будь-ким, а особливо з тим, хто став втіленням сили та джерелом жаху для населення.

Прутін ні на що подібне не здатний, бо він – боягузлива, безлика істота, і тому він обрав інший механізм зміцнення своєї влади, а саме – переможну війну. І ось з війною в нього вийшло, а з переможністю – ніяк. І тут фокус у тому, що навіть якби він міг страчувати Герасимова, Бєлоусова чи Шойгу, то це вже нічого не дало б, тому що було використано неправильний інструмент. Він побоявся зробити те, що зробив Сталін, і послати на ешафот усю свою пітерську шоблу – Сечина, Міллера, Патрушева, Медведєва, і далі – за списком.

Щоправда, ці імпотенти й не були здатні на змову, бо боягузтва в них не менше, а, може, й більше, ніж у самого прутіна, але, як ми пам’ятаємо з курсу Макіавеллі, такий акт має й інший бік медалі. Ці й багато інших прізвищ уже настільки огидні черні, що й без терору з їхнього боку, а просто своїм чванством і зухвалою розкішшю вони просто створили собі «утилізаційний запит». Тому прутіну, згідно з класиками, слід було б принести всіх їх у жертву.

Але в такому випадку сам правитель повинен мати харизму, силу духу та відвагу для того, щоб залишатися самому, без оточення незмінних холуїв. Він повинен уміти здійснювати криваві ротації, щоби чернь задовольнилася цим фактом, адже правитель формально стає на її бік і карає негідника саме за те, за що його всі ненавиділи. Це – закон підтримання авторитарної влади, що діє століттями, просто Макіавеллі його формалізував та описав у всіх подробицях, а прутін явно не подужав цей інструмент і, судячи з його віку, вже не здатний на щось подібне.

Тому якщо заголовна фраза має запитальну форму: «Цар – не справжній?» – то відповідь на неї може бути тільки одна: так, цей цар – не справжній. Втім, в історії курника це не новина, але якщо авторитарний лідер не може діяти як такий, то він приведе свою країну до розвалу. І це не тільки тому, що він почав бездарну і непотрібну війну, і не тому, що насправді він став найбільшим в історії злодієм і казнокрадом, а тому, що у фундаменті його власної влади немає тих каменів, на яких таке тримається. Ну, а те, що він уже 26 років править курником і його поки що ніхто не скинув з трону, свідчить про якість його рабського стада. Воно готове терпіти таку боягузливу, тупу й жадібну істоту просто тому, що йому потрібен хазяїн.

(Далі буде)

Від Svitlana

4 коментар до “Тест на царя (Частина 3)”
  1. До речі, Додік провернув таку саму комбінацію, використовуючи Маска та його гроші. А той по наївності повірив, що Додік їм справді захоплюється.

    1. І яким чином він придушив цей заколот?
      Та й зі стратою (чи “стратою”) лишаються відкриті питання.

Коментарі закриті.