Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Кілька років тому на ЛО була серія великих матеріалів про Зимову радянсько-фінську війну 1939–1940 років (у перекладі, зокрема, опубліковано: «Суомі-красуня», «Паралелі», «Про силу духу». – Прим. перекл.). Тоді особливу увагу ми приділяли самому початку цієї війни і тому, як забезпечувалося інформаційне, а точніше – пропагандистське прикриття цієї агресії. Пам’ятається, тоді ми наводили великі цитати із совкової преси, але тут лише нагадаємо про те, що там було все за класикою. Більшовикам пояснили причину та привід цієї війни. Приводом став знаменитий Майнільський інцидент, настільки ганебно оформлений, що ніхто не мав навіть сумнівів у тому, що це таке. А виглядало це так:

Згодом було описано деталі цієї провокації, а також хто і як її виконував, і навіть те, як це планувалося зробити спочатку, використовуючи зеків як майбутні трупи. Тоді більшовики були впевнені у своїй перемозі, а, як відомо, переможців не судять. Довга низка воєнних злочинів, які коїли ці упирі, жодного разу не привела їх у трибунал. Вони й зараз впевнені в тому, що чаша ця їх мине. Але в нашому випадку набагато цікавіше виглядає не привід, а причина війни, принаймні, та її версія, яку згодували публіці, а це треба було зробити неодмінно.
Справа тут не в тому, що червоні хотіли виглядати красенями в очах світової спільноти. На це їм точно було начхати. Справа в іншому. У всіх бібліотеках совка на той час були книжки про те, як відбулася «революція» і як відбувалося становлення радянської влади. Зокрема, там була збірка перших декретів радянської влади, починаючи з моменту її захоплення і до кінця 1917 року. Як заведено, першими були декрети «про мир» та «про землю», адже перший обіцяли німецьким спонсорам, а другий – щоб розвести публіку солодкими пряниками. Але одним із останніх документів виявився той, який офіційно підтверджував незалежність Фінляндії.
Це була оплата боргу перед фінськими товаришами за те, що в 1917-му вони прихистили самого Ілліча, а решту банди більшовиків, які приїхали у пломбованому вагоні, таємними стежками провели в Пітер для повалення тимчасового уряду. Вже напередодні перевороту саме фінські товариші провели в Пітер і самого Ілліча, який перебував у розшуку як німецький шпигун. Стосовно нього було видано розпорядження – знищити на місці виявлення. Але фіни все зробили, як і обіцяли, а за це він мав дати їм свободу.
До речі, Балтія теж отримала свободу за те, що Ілліча в перші місяці після захоплення влади могли кілька разів відправити до предків як політичні опоненти, так і власні соратники. Цього не сталося тому, що його особисту охорону здійснювали латиські стрілки. Вони діяли приблизно так, як швейцарські гвардійці, тобто не гнулися під жодним тиском і не йшли ні на який підкуп. Вони були зобов’язані зберегти Іллічу життя для того, щоб він дав свободу і Балтії теж. Це згодом роль латиських стрільців було нівельовано, але в початковому етапі більшовизму вони відіграли дуже значну роль, після чого майже повністю зникли зі сторінок історії, коли Балтія отримала незалежність.
(Далі буде)