Уперше опубліковано: 25.03.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Поданий нижче текст навіть близько не можна вважати чимось на кшталт аналізу всієї ситуації, загальної картини чи чогось подібного. Ба більше, щоб заощадити час тим, хто хотів би написати коментар на кшталт «Не можна недооцінювати противника» або «Закидати шапками – не добре» і далі в такому плані, одразу повідомляю, що це – противага явному пропагандистському пресу, якого не бачить лише сліпий.
Із часів Сунь-Цзи відомо, що правильною організацією справи можна і потрібно настільки деморалізувати противника, щоб він втратив волю до боротьби та перемоги. Прикладів можна наводити безліч як із знаком плюс, і зі знаком мінус, причому ці значення змінюватимуться на протилежні залежно від точки зору сторони військових дій. Наприклад, величезна і добре оснащена французька армія впала під натиском Вермахту в ситуації, коли оборона і наявність сил і засобів робили позиції Франції дуже міцними. З іншого боку, мізерна армія Фінляндії змогла успішно та ефективно протистояти величезній мілітаристській машині совка, що обламала зуби об кордони Суомі. А все тому, що у перших не було волі до битви, а у других її було стільки, що хоч відправляй на експорт тим самим французам.
Із цього випливає, що противника потрібно деморалізувати настільки, наскільки він це дасть із собою зробити. В такому разі ідеальним буде варіант Австрії або Чехословаччини, коли Німеччина захопила їх без жодного пострілу. У нас склалася думка, що Прага, а особливо – Відень, із самого початку були готові здатися, а в австрійців взагалі спрацювали кровні узи, і вони прагнули ввійти до складу Третього Рейху. І це при тому, що сама назва Австрії до аншлюсу та після війни означала «Східний Рейх». Простіше кажучи, вона була Рейхом до того, як товариш Гітлер утретє назвав Німеччину Рейхом.
Навпаки, спочатку Австрія готувалася дати відсіч Німеччині і, між іншим, мала для успіху всі підстави, бо Вермахт ще не був тією величезною та оснащеною машиною, якою став через кілька років. Спочатку і уряд, і армія навіть не розглядали можливість здачі без бою. І все це незважаючи на те, що в Австрії була велика кількість етнічних німців і мова в Австрії – німецька. Але там не вистачило волі придушити колаборантів і впертися на своїх кордонах. Гітлер виграв психологічну війну і врешті-решт знищив волю до боротьби.
Те ж саме сталося і з Чехословаччиною. На той момент вона була ледь не основним європейським арсеналом, а її збройові заводи й фабрики видавали продукцію, не гіршу за ту, яку тоді випускала німецька промисловість, а чисельність армії Чехословаччини була порівнянна з тією, яку Гітлер зміг виставити для її окупації. Навіть враховуючи зраду Деладьє та Чемберлена, Прага цілком могла дати відсіч агресору та зберегти свій суверенітет. Але там ніколи не було цієї волі, і тому Гітлер обґрунтовано припустив, що це буде «останнє безкровне захоплення нових земель», як він це оголосив своїм військовим.
Так воно і сталося. А от у наявності волі у поляків Гітлер не сумнівався і тому пояснив своєму генштабу, що, починаючи з Польщі, вони матимуть кривавий, але переможний похід, який, зрештою, дасть Рейху можливість розкинутися на всій території Європи. Результат ми знаємо. Похід справді став найкривавішим в історії нашої цивілізації, а от із переможністю не склалося.
(Далі буде)