СІМО ХЯЮХЯ – фінський снайпер, великий фахівець із виведення «визволителів». Особисто вивів у ящик понад батальйон більшовиків.
Автор: anti-colorados
І ось що тут важливо: наявність духу до певної міри здатна компенсувати прогалини матеріальної частини і навіть відсутність бойового досвіду та полководчого таланту, який може виявитися тільки в ході бою, як це було в нас у 14-му, а от відсутність духу не зможе компенсувати чудова та численна зброя, як у Чехословаччині, або великий розмір самої армії, як це було у Франції.
У нашій ситуації противник врахував усе: кількість і стан озброєнь у ЗСУ, виводки кротів на критичних напрямках і взагалі – стан країни та економіки, але не врахував стану духу і тому зазнав втрат, перед якими Афган нервово закурив осторонь. Хтось чув про те, що в Україні всі формування рф, кадрові та замасковані, зазнали найбільших втрат із часів Другої світової війни? Хтось про це казав? Ніхто! Чому? Та все тому, що це вже впливає на їхній власний дух.
А треба ж розуміти, що сюди противник кинув майже всі свої не дуже численні боєготові сили. Показником цього стала участь підрозділів спецназу морської піхоти з Тихоокеанського флоту. А в результаті вийшло, що цинкові посилки повезли аж на Далекий Схід, до місць дислокації різноманітних десантників, починаючи з Ведмежих Озер, де стоїть 45-й окремий полк спецназу ВДВ, і до дивізій у Пскові, Рязані, Ульяновську та інших місцях.
З цієї причини противник змінює свою тактику і насамперед – методи психологічного впливу. Там зрозуміли, що тиснути на «адиннарот» і все в такому дусі, звісно, можна, але треба розуміти цільову аудиторію, на кого ця маячня подіє. Перша категорія осіб не потребує таких маневрів тому, що так чи інакше, сидить на російському підсосі і буде вписуватися за москву доти, доки в їхньому кориті ще бадьоро хлюпає різноманітне їдло.
А інша категорія, що всмоктує подібного роду пропаганду і готова затасувати собі «колорадку» або й матрьошку з балалайкою в найнесподіваніше місце, ніколи і ні з ким не битиметься, бо все життя проживе на овочевій грядці, аби поливали. Розтлівати їхню свідомість немає жодного резону, бо її й так немає і не було ніколи. Це все одно, що поливати струмок або річку.
Тому там визначилися з цільовою аудиторією і тепер діють на ту частину нашого суспільства, яка і становить стрижень нації, чия воля виявилася для противника несподівано великою проблемою. І зрозуміло, що Кисельови, Соловйови, Скабеєви та інша погань тут не спрацює абсолютно, бо, одного разу впіймані на брехні, ці діячі міцно злилися в унітаз і просто не достукаються до цієї аудиторії. І не тільки в цьому справа.
Синдром «боброїдки» виявляє вкрай низькі інтелектуальні можливості таких пацієнтів і слабкі вербальні можливості. Вони оперують підплінтусною риторикою, яка заходить між вух тільки тупоголовій публіці. Простіше кажучи, вони не мають ключів від потрібної цільової аудиторії, а тому будуть бризкати слиною і кататимуться в екстазі, вигукуючи прокляття і мовлячи про «ядерний пил» зовсім для іншої аудиторії. Саме на цьому полі відпрацьовують інші пацієнти на кшталт Іларіонова, який жирно зашкварився в Штатах під час виборів, Піонтковського та низки інших діячів, які користуються відмичками і таки добираються до свідомості частини цільової аудиторії, впорскуючи туди отруту дещо іншої властивості, але вона діє не менш руйнівно, ніж пряма і брутальна пропаганда.
(Далі буде)