Уперше опубліковано: 04.10.2017
Авторка перекладу: Світлана
Історія, звісно, не терпить умовного способу, а тому її варто використовувати як певну канву ходу подій. Відомо, що в перші місяці бойових дій Вермахту на території совка, входячи в той чи інший населений пункт, німецькі війська та їхні союзники бачили вже якусь самоорганізовану владу явно антикомуністичного характеру, яка сприяла прибулим німецьким військовим. Причому така тенденція спостерігалася майже на всіх територіях, набутих совком у період з 1939 по 1941 роки включно. Тут маються на увазі території західних областей України, Білорусі й Балтії. В Карелії був дещо інший розклад, бо фіни самостійно, хоч і за підтримки єдиної німецької дивізії, звільнили нещодавно окуповані совком території.
Що характерно, у них була можливість прихопити весь Карельський півострів, але вони забрали своє і зупинилися, незважаючи на вмовляння Берліна рушити далі, назустріч військам групи армій «Північ». У країнах Балтії, особливо в Литві, картина була дещо іншою. Місцеві жителі самі вибили комуністичних окупантів зі своїх міст і, між іншим, захопили величезні склади продовольства та іншої військової амуніції, заготовлені для потреб угруповання військ РСЧА, яке мало увірватися на територію окупованої Німеччиною Польщі по Сувалкському коридору, відрізаючи Східну Пруссію від решти Німеччини і блокуючи там основну масу групи армій «Північ». Приблизно така сама картина спостерігалася і в інших місцях.
Місцеве населення зустріло німецькі війська хоч і насторожено, але цілком доброзичливо, бо те, що тут коїли більшовики в попередні рік-два, здавалося межею божевілля, за яку просто неможливо зайти, а тим більше німцям – європейській нації. Західна Україна прийняла війська Вермахту взагалі як визволителів. Це було зумовлено насамперед тими чистками, які там влаштував НКВС, особливо в останні передвоєнні тижні. Воно й зрозуміло: напередодні початку бойових дій, які совок планував так само, як і Німеччина, з прикордонних областей масово висилалися особи, які могли стати проблемою в перші дні війни. Німеччина теж звільняла прикордонні райони, але робила це досить м’яко руками місцевої влади Румунії та Угорщини. Окупована Польща просто виконувала те, що їй диктував окупант, і тому там усе відбулося теж більш-менш у робочому порядку. Совок же вчинив інакше, бо мав Сибір. Туди відправили тисячі неблагонадійних осіб, які потім зникли там без сліду. Місцеве населення розуміло це і було нажахане такою перспективою. Але найстрашніше почалося згодом.
Через те що в західних областях України було зосереджено основне, найпотужніше угруповання військ РСЧА, яке мало завдати головного удару в напрямку Румунії, то в початковому періоді бойових дій німецькі та румунські сили групи армій «Південь» не змогли розвинути такий успіх, як група армій «Центр». За оцінкою начальника Генштабу сухопутних військ Франца Гальдера, групи армій «Південь» та «Північ» істотно поступалися за своїм складом і якістю силам противника, і тільки група армій «Центр» була на їхньому рівні. За його твердженнями, тільки до кінця другого тижня війни група армій «Північ» завдала істотної поразки військам противника та отримала перевагу в силах і засобах, а група армій «Південь», перемоловши значну частину військ противника, особливо механізованих сил, приблизно зрівнялася з ним за силою. Це означає, що південний напрямок був найважчим для просування німецьких військ.
Усе це до того, що бойові дії вже почалися, а більшовики ще перебували у Львові, Дрогобичі та інших місцях, де посилено займалися «утилізацією» місцевого населення за «першою категорією», тобто шляхом масових розстрілів. Відразу після відходу військ РСЧА і НКВС усе це розкрилося, і населення побачило все те, що совок ретельно приховував. Тому німецькі війська приймалися як визволителі.
Крім того, ці райони довго перебували у складі Австро-Угорської імперії, і старша частина населення вільно розмовляла німецькою. Через те що після аншлюсу Австрії її армія влилася до складу Вермахту, то нічого особливо чужого жителі Західної України не побачили в особі німецько-австрійсько-угорсько-румунської армії.
(Далі буде)