Автор перекладу: Світлана
Для того щоб перейти до викладу загадкових історій, які відбуваються на болотах, просто освіжимо в пам’яті одне важливе поняття. Так, синдромом Даннінга-Крюгера вважається когнітивне спотворення, при якому люди з низьким рівнем компетенції в будь-якій або у всіх областях, починаючи з прикладних і закінчуючи Магаданською, переоцінюють свої знання та здібності. Це відбувається через те, що некомпетентні люди часто не усвідомлюють своїх обмежень, бо їм не вистачає знань для адекватної самооцінки.
Простіше кажучи, вони не можуть більш-менш адекватно оцінити свої можливості і тому вважають себе найкращим чи найвеличнішим президентом, нестерпним бізнесменом, геніальним переговорником, співаком, актором чи музикантом. Іноді такі пацієнти все-таки тяжіють до певних галузей, але деякі не соромляться і вважають себе геніальними у всьому, хоч у мистецтві стильного прикиду, хоч у грі в гольф. У такому разі від пацієнта постійно чутно запах квітів нарциса. І ось після того як ми згадали, про що говорить цей синдром чи, точніше – народна прикмета, перейдемо до поточних подій.
«МЫ К ВАМ, ПРОФЕССОР, И ВОТ ПО КАКОМУ ДЕЛУ»
Якби не чемпіон світу зі стрибків по пеньках, у нас не було б поганих асоціацій зі словом «професор». Як ми пам’ятаємо, у певні часи це слово мало дещо інше написання. Ну, а слово «доцент» ще з часів совка мало подвійне тлумачення, і тут треба було розуміти контексти в кожному конкретному випадку. Проте якщо відкинути подальші нашарування, то «професор» звучить гордо, тому що, швидше за все, він завідує кафедрою якогось вищого навчального закладу (ВНЗ).
Ну, а якщо це кафедра економіки, то тут упевнено можна говорити про те, що саме в цій галузі заслужений муж має великий багаж як самих знань, так і досвіду. Знову-таки, не будемо згадувати володаря премії «Золотий батон», бо він був «проффесором» саме в частині економіки, але просто зазначимо, що в більшості ВНЗ є кафедри економіки, а там якраз і водяться такі вчені мужі. І от яка дивовижна історія трапилася з професором, який зрештою наклав на себе. А було так.
Усім відомо, що в совкові часи Московський державний університет був одним з провідних ВНЗ країни пролетаріату, що переміг (здоровий глузд). Він залишився і в країні прутіна, що переміг (те ж саме). А на кафедрі економіки до останнього часу був такий собі професор Борис Боярінцев. І загалом ніхто про нього і не знав би, але після того як він покінчив у себе, багато хто почав згадувати про те, що перед цим прикрим самогубством він був якимсь сумним. І тільки після того як почали встановлювати причини суїциду, з’ясувалося те, що зробив професор економіки.
Як виявилося, на професора вийшли шахраї і шляхом обману та умовлянь змусили його спочатку продати дві свої квартири, а потім переказати всі свої заощадження на суму понад 50 мільйонів рублів на безпечний рахунок, що він і зробив. Після цього шахраї вийшли із чату разом із його грошима. Після цього професору стало якось сумно, і він вирішив накласти на себе, що з успіхом і зробив. Взагалі, це не унікальний випадок, і на такі розводки потрапляли багато знаменитостей, але щоб професор, та ще й економіки… А він же навчав студентів. І, як з’ясувалося, єдине, що він справді добре робив, – то це суїцидився. Це все одно, що біохімік з ученим ступенем наївся дріжджів, цукру, напився води і вмостився на грубку з тим, щоб отримати самогон усередині себе.
Загалом ця історія немовби каже про те, що якщо ти сам так чудово і остаточно розібрався в економіці і викладаєш це студентам, то, напевно, слід би їм, хай і факультативно, викладати курс прикладного такелажу. І справді, маючи такі нестерпні знання і розуміючи, до чого він привели викладача, треба хоча б мати базові навички плетіння мотузок. Воно, звісно, можна щось таке викласти в плані хімічних речовин, але, з одного боку, це – інший факультет, і плюс до того, практика показує, що застосування отрут як для себе, так і для ближнього оточення має різко виражений гендерний перекіс, причому у співвідношенні 10/1.
ФІЛОСОФ В ОВЕЧІЙ ШКУРІ
У ворожих мережах з’явилося наснажливе відео про іншого вченого та різнобічно обдарованого діяча якраз у тому сенсі, про який було сказано вище. І тут уже йдеться не про якогось звичайного професора, а натурально про академіка. На відео зображено цього самого академіка у званні героїчного генерала, який натхненно йде своїм ходом, а його закадровий голос говорить, що він не боїться ні хвороби, ні смерті, бо такої долі не уникне ніхто. А далі він сказав таке, що проб’є на сльози навіть ішаків та овець. Він сказав, що його життя може відібрати тільки той, хто йому його дав, і якщо дано прожити 50, 60 чи 70 років, він це зробить і ніхто йому в цьому не завадить.
Тут складно сказати, що філософ мав на увазі, – окрему ДНК чи сперматозоїд, який може у нього забрати життя, але це вищі сфери філософії, куди пускають виключно академіків, а також пасажирів з квитками бізнес- та преміум-класу. Тож тут ми вмиваємо руки, зате звернемо увагу на інше. Якщо він справді вірить у те, що каже, і що життя в нього може відібрати лише умовний сперматозоїд чи щось у такому форматі, то навіщо йому потрібен величезний загін охоронців?
Адже якщо тобі чимось там написано дату вильоту, то хоч скільки в тебе буде охоронців, а офіційно підтверджений результативний постріл снайпера все одно 3,5+ км. Якщо ж ти впевнений, що тебе жодна причина не візьме, то розпускай своїх нукерів і живи собі в гармонії зі своєю кулею. Але ні, його цілий полк охороняє, а щоб ніхто з цього полку не надумав викинути якийсь фокус, вівчар поставив на його командування свого сина Адама, майбутнього академіка в галузі вівчарства і поки що генерал-єфрейтора.
СПАДКОЄМЕЦЬ НА ІМ’Я СЄРЬОГА
Є відчуття, що з кремля потягнуло тонким запахом суїциду, бо одна з провідних постатей найближчого оточення царя вирішила, що є найрозумнішою, але з часів Петра Біснуватого відомо про те, що підлеглий повинен мати вигляд хвацький і придуркуватий, щоб розумінням своїм не бентежити начальницьку особу. Ідеться про аналог Єрмака – Сєргєя Кірієнка. Ворожі ресурси так описують суть його «розуміння»:
«Бажання Кірієнка стати президентом ні для кого не є таємницею. У нього зараз щільний ситуативний союз із Ковальчуками, та й з президентом все добре. Не можна сказати, що хтось прямо хотів би мати зараз погані стосунки з Кірієнком».
Але тут постає питання про те, що рідна (?) дочка царя – Катя, вона що ж, даремно кує свою команду і просовує своїх ставлеників на найвищі посади в країні? Якщо вона мстивістю пішла в татуся, то Сєрьозі треба тримати щільно зімкнутими всі сфінктери, щоб в організм не потрапила якась отрута. А як можна розуміти, Катюші готові послужити багато чинів, які знають, де і що зберігається і як його треба застосувати, щоб напевне. Тому амбіції Кірієнка почали коментувати найнебезпечнішим для нього чином:
«Сєргєю Владілєновичу 62 роки. Амбіцій у нього вистачає, але час уже грає не на його боці. Для порівняння, Владімір Владімірович став президентом у 47. Є відчуття, що Кірієнко почав прискорювати деякі процеси, пов’язані зі зміною влади».
Це які такі процеси він прискорює і що означає «зміна влади»? Так і дивися, щоб на папері з його даними не з’явився напис: «Причина смерті – страшний кашель». А чому? Тому що вважав себе надто розумним.