Автор перекладу: Світлана
На болотах сьогодні підгорає незвичайно густо, і пов’язано це не лише з тим, що розпочався планомірний процес ліквідації підприємств їхнього ВПК поблизу москви, а ще й з іншої причини. Так, стало відомо про те, що Німеччина бере на себе допомогу у фінансуванні, а також у технологіях для випуску вже розроблених в Україні ракет, які надходять на озброєння у вкрай малих кількостях. Обсяг фінансування – 5 мільярдів євро, а ось що там із технологіями, ніхто цього відкрито не розповість. Але у всьому цьому важливо відзначити два моменти. Йдеться про ракети з дальністю польоту не менше 2,5 тисячі кілометрів, а це означає – привіт базі стратегічної авіації «Олєнья» та всім уральським підприємствам противника.
Ну, а другий момент полягає в тому, що ця програма дозволяє суттєво наростити випуск виробів, і вони підуть у війська вже за кілька тижнів. Через те що з такою дальністю саме ракети в нас начебто ще не застосовувалися, але вони вже є на озброєнні, то, імовірно, йдеться про ракети «Грім-2» чи як їх тепер називають. А це – однокласниця «Іскандера» і, швидше за все, тепер противник відчує різницю нальотів дронів і ракет. Як ми всі чудово знаємо, підлітний час балістики настільки мізерний, що підняти важкі бомбардувальники, щоб їх не накрило на аеродромі, просто нереально.
Ба більше, в такому разі з’явиться можливість атакувати бомбери просто під час завантаження в них крилатих ракет. Таке видовище буде просто новорічним. Крім того, щойно пройде перша подача зброєю саме такого виду, противнику стане зрозуміло, що всі ці «Панцирі», «Буки» та інше вже можна не використовувати, бо користі з них не буде ніякої. А якщо так, то доведеться тягнути свої С-350 або С-400. Вони ще не показали себе в роботі саме по дорослій балістиці, от і подивимося, наскільки ці вундервафлі зможуть працювати по нових цілях.
А якщо так, то ворог стикнеться з тією ж проблемою, яку знаємо і ми, а саме – обмеженість можливостей прикриття від балістики. В такому разі буквально все доведеться прикривати найдорожчими комплексами ППО, тільки де ж їх узяти стільки? І плюс до того, нікому невідомо, наскільки вони виявляться ефективними в боротьбі з такими цілями. Але навіть якщо не брати стратегічні аеродроми чи щось подібне, то приліт балістики по ракетно-артилерійському арсеналу справить набагато більш пам’яткий ефект, ніж це можуть зробити дрони. Або приліт ракети по НПЗ влаштує сезон відпусток для всіх його співробітників.
Ну і, звісно ж, ми знаємо про те, що є кілька незакінчених заходів, які зараз розглядаються як заборгованість, – кримський міст і база залишків ЧФ у Новоросійську. Майже все з перерахованого – це стаціонарні цілі, і з ними вже нічого не вдієш. Якщо кораблі чи літаки ще можна перегнати в якийсь далекий кут і сподіватися, що туди не долетить, то арсенали, заводи та інші активи вже сильно не порухаєш.
Тож запущено процес, який за кілька тижнів дасть барвисті результати. А з урахуванням того, якого шереху завдали наші військові досить легкими дронами і як ворога вивертає з цього приводу, ракети внесуть у їхнє життя багато нових відчуттів. Саме тому, коментуючи цю новину, лапті покривають мікрофони шарами слини та шмарклів. Але тут уже нічого не вдієш. Вони довго випрошували і тепер стоять на порозі нового життя.
І тут ось що цікаво: після закінчення Другої світової війни лапті навіть найменшого припущення не робили, що по їхній території може щось прилетіти в принципі. Зрозуміло, якщо йдеться про повноцінний обмін ядерними ударами, то це інша історія, але щоб по її території прилітала конвенційна зброя, це – зовсім інша справа. І як ми бачимо, навіть прильоти дронів наводять на них такий смуток, що цілі ракетно-артилерійські арсенали закриваються на переоблік.
Це для них – проблема, бо практично вся критична військова інфраструктура розташована просто неба і доступна для ураження звичайною зброєю. І тут вони собі наступили на… скажімо так – хвіст, або, як вони самі люблять висловлюватись, – вистрілили в ногу. Справа в тому, що з першого дня широкомасштабного вторгнення вони почали застосовувати всі види конвенційних озброєнь, включаючи авіабомби, крилаті та балістичні ракети. Дрони типу «Шахед» вони почали застосовувати лише у жовтні 2022 року, тобто через дев’ять місяців після початку широкомасштабки, а решту – з першого дня війни.
І ось ЗСУ почали відливати їм відповідь саме дронами, потім полетіли поодинокі крилаті ракети і тільки за ними – тактичні ракети ATACMS. Щоправда, до цього моменту ЗСУ відстріляли майже весь свій запас ракет «Точка-У» та ще рідше – допиляні зенітні ракети від комплексів С-200, але це – опційно, бо такого добра було зовсім небагато і у нас воно не вироблялося, а от дрони полетіли вже наші. Потім полетіли наші ж крилаті ракети і начебто нещодавно – гібридні вироби «дроно-ракети», а наша повноцінна і далекобійна балістика начебто ще не відзначилася.
Схоже, що ми впритул підійшли до цього порога, і воно полетить. А з урахуванням усього сказаного вище, тільки Україна має можливості та підстави валити військову інфраструктуру ворога, бо застосовує ті самі засоби, які застосовує й він. Крім того, і цілі уражаються ті, що вражав сам ворог. Тобто він сам дав у руки можливість виносити його військову інфраструктуру так, щоб тільки лапті летіли на всі боки. І зауважимо, крім нас, цього не може зробити ніхто – ні Німеччина, ні Франція, ні Британія, ні навіть США.
Не тому, що їм нічим це зробити, а тому, що в них немає для цього умов. А от у ЗСУ ці умови є з надлишком, тільки бити не було чим, і ось тепер – буде. Щойно ця можливість з’явиться, можна одразу запитати прутіна: «То що ти там розповідав про «Орєшнік»?» Місце запуску – полігон «Капустін Яр» – легко вкладається в заявлену дальність 2,5 тисячі кілометрів, і після того як з’явиться інформація про те, що вони там щось намагаються запускати, до них одразу полетить добра сигара. Летить вона швидко, а як було сказано вище, їхня інфраструктура не заточена на те, що по ній може щось прилетіти.
А крім того, ЗСУ кілька разів показали, що навіть дронами можуть виводити з ладу їхні системи загоризонтного спостереження, якими вони фіксують злети повітряних цілей на відстані кілька тисяч кілометрів, а Україна потрапляє їм у «мертву зону». Маючи ж балістику, можна погасити всі ці засоби виявлення просто в робочому порядку. Або, наприклад, ворог почав військові навчання в Балтійському морі, намагаючись пограти м’язами. У Чорному морі він теж певний час проводив навчання, але вже – все. І раз пішла така справа, то хто сказав, що влупити можна тільки по Новоросійську? Бази Балтійського і навіть Північного флотів теж потрапляють у цей радіус.
Звідси випливає, що Німеччина робить правильні інвестиції, адже якщо вона собі наробить таких ракет або закупить їх у США, наприклад, то навалити по Кронштадту чи Балтійську все одно не зможе. А так вона фінансує ракету програму України, яка цілком може влаштувати «Вгадай мелодію» просто в будь-якому місці європейської частини федерації. Тож недарма вони тренуються валити з москви на Урал, ой недарма!