До чужого Дня Незалежності (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Дуже важко і навіть натужно фюрер всія курника таки зміг пережити День Незалежності США, який минув учора. Справа в тому, що це було не просте свято, а чверть тисячоліття існування Штатів, і, за всіма правилами дипломатичного етикету, Тромба мали привітати перші обличчя, а іноді – й пики інших країн. Ба більше, всім було зрозуміло, що мстивий може запам’ятати всіх, хто пропустив цей сеанс, і зробить те, що в нього виходить найкраще, – підкладе якусь велику свиню. У випадку з прутіним взагалі не можна було потрапити до цього списку, і тому він готувався до майбутнього дзвінка як ніколи.

Це тим більше справедливо, що ще задовго до 4 липня у Штатах пройшли анонси грандіозних урочистих заходів, якими Додік хотів здивувати весь світ. Як з’ясувалося згодом, це йому справді вдалося. Там не лише «порвали два баяни», а й мало не спалили історичний Бруклінський міст у Нью-Йорку. Феєрверки й салюти були настільки шалені, що споруда мало не наказала довго жити. Важко сказати, чи наважився Додік слідом за боксерським матчем провести партію одночасної гри в гольф і шашки, але розмах святкування справді виявився грандіозним. І на цьому тлі прутіну обов’язково треба було блиснути, і тому він зробив під себе як міг.

Безумовно, що перед цим дзвінком йому треба було сформувати бекграунд, і таким стала масована комбінована атака по Києву, яка повинна була згладити картини палання москви, і, безумовно, треба було розповісти світові про захоплення якогось населеного пункту. Кажуть, на вибір йому запропонували три варіанти, ранжовані в міру можливих побічних ефектів.

Найпростішою була пропозиція про героїчне захоплення Воронежа. У плані подання цей варіант був найбільш виграшним. Тут можна було легко продемонструвати прапор у будь-якій точці міста, показати результати боїв біля руїн заводу «Сборка», та й з картинкою радості «звільнених» городян теж не було проблем, але в цьому варіанті була одна істотна вада. Зрозуміло, що сам Додік гадки не має, що це за Воронеж такий, і можна не сумніватися в тому, що більша частина його оточення має подібний рівень знань, але раптом у нього знайдеться розумник, що якось розбирається в географії, – що тоді? Скандалу не уникнути.

Другий варіант – пряма альтернатива першому, а саме – заявити про захоплення Куп’янська і ще раз урочисто нагородити Герасимова медаллю «Героя гужового транспорту» з врученням орденів «Сутулого» першого ступеня та «Великомучениці Му-му» другого ступеня. Але знову ж таки, варіант має як свої очевидні плюси, так і мінуси. До перших, безумовно, можна віднести те, що Додік повинен пам’ятати цю назву, а до мінусів належить хай і невелика, але наявна ймовірність того, що він пам’ятає не тільки назву, а й те, що з ним пов’язано. А це знову – скандал.

У результаті було вирішено розіграти середній варіант, а саме – оголосити про захоплення Костянтинівки. Воно начебто й назва не надто помітна, але такої ганьби, як з Покровськом, там поки не видно. І тому було вирішено розіграти цю карту як найнадійнішу та найбезпечнішу. Щоправда, вийшло якось не за фен-шуєм, бо така нестерпна «перемога» виявилася явно приуроченою до імпортного свята, але тут уже не до гурманства, адже з порожніми руками в телефон до Тромба йти ніяк не можна, тим більше що його треба було вмовити на таємні процедури. Словом, вирішили, що розповідь про захоплення Костянтинівки матиме мінімальний побічний ефект, і процес пішов.

(Далі буде)