Тож у фюрера всія курника є безліч причин на називати речі своїми іменами і, боже борони, не наводити якихось часових або кількісних категорій щодо війни. І як було сказано вище, бажано війну не називати війною, недобре це. Звідси виникає розлад і хитання навіть у лавах найбільш упоротих імперців, які вже здогадуються про те, що рух у тому ж темпі і в тому самому напрямі, який був досі, – шлях до неминучої катастрофи, і тому вони все частіше обігрують тему «закінчення війни», що б вони під цим не розуміли.
Ось ці міркування про «яструбів», що тиснуть на прутіна, – казки на користь бідним. Насправді прутін і є той яструб, який генерує наратив продовження війни. Він лівером чує, що її закінчення стане його особистою катастрофою, і тому в жодному разі, а головне – з власної волі, він її не закінчить. Проте розмови у строю стають дедалі гучнішими і набувають такого вигляду:
«Події останніх місяців привели до певного переосмислення того, що відбувається. Нескладно порахувати, що розпочата в лютому 2022 року спецоперація триває вже п’ятий рік. Ті, кому на момент початку війни було 14, зараз можуть цілком підписати контракт і піти захищати батьківщину. Проте соціологи фіксують зниження не тільки рівня підтримки сво, а й розуміння загалом, куди це рухається. Раніше ми вказували, що є певне нерозуміння через відсутність чітких цілей сво. Для різних соціальних груп ці цілі свої, а більшості вони загалом малозрозумілі. І ситуація посилилася після обстрілів москви і Санкт-Ленінбурга, а також явно помітної паливної кризи. У суспільстві (і в дедалі більшій частині еліт) постало питання: коли закінчиться війна? Ми не будемо розписувати фантастичні сценарії, зазначимо лише, що одного надійного сценарію зараз немає…»
Тут ми перервемо це чимале і досить показове міркування конторського каналу для того, щоб уточнити останню частину цієї цитати. Сценарій є, причому цей сценарій є як у прутіна, так і в України. Зрозуміло, що в них немає нічого спільного, але в тому-то й справа, що реальних сценаріїв у прутіна всього два. Перший – зупинення війни (з будь-якої причини), і в цей момент якраз і виникне те саме питання, яке коштуватиме йому лисини, а саме – що витратили і що отримали. Скажімо так, те, що їм вдалося захопити на початку 2022 року після першого ривка, можна було б хоч якось назвати призом, але зараз він дедалі більше нагадує навіть не валізу без ручки, а могильний обеліск.
Щойно ми докладно писали про те, на що перетворюється Крим, і не тільки він. А все, що далі вдається захопити, – випалена земля та гори щебню. На те, щоб хоч якось відновити все це, знадобляться гігантські кошти й десятиліття наполегливої роботи. Такий приз точно нікому не потрібен, і всім зрозуміло, що нічого іншого просто не буде, а буде тільки гірше. Причому це бачать уже всі, але не всі можуть усвідомити масштаб цієї катастрофи, яку продовжує прутін.
А от великі бізнесмени вже зрозуміли все. Вони планували зайти в Україну слідом за армією, яка наступала, і чисто «освоїти» жирні активи. Такою була домовленість із прутіним, але нічого подібного вже не буде однозначно, і плюс до того, тепер уже на самій території курника вони почали зазнавати настільки значних втрат від ударів ЗСУ, що настрій кардинально змінився. Зрозуміло, що є виняток, який стосується близьких цареві діячів та структур, допущених до освоєння військового бюджету, але це – мізер у масштабах усього курника.
(Далі буде)